Энди Уир – Марсіянин (страница 74)
- Ого, - сказав Мартінез. - Ми ледве встигли.
- Ти готова, Джогансен? - спитала Ллюїс.
- Так, - сказала Джогансен. - Все що я маю зробити, це натиснути “ентер”.
- Мартінезе, що з кутом?
- Бездоганний, капітане, - звітував Мартінез.
- Пристібнутись, - сказав Ллюїс.
Всі троє затягнули паски на фотелях.
- 20 секунд, - сказала Джогансен.
Теді сів на своє місце в кімнаті для поважних осіб.
- Який статус? - спитав він.
- 15 секунд до підриву ТПШ, - сказав Венкат. - Де ти був?
- Говорив по телефону з президентом, - сказав Теді. - Гадаєш, це спрацює?
- Не уявляю, - сказав Венкат. - Ніколи в житті я не почувався таким безсилим.
- Якщо тебе це хоч трохи розрадить, - сказав Теді, - майже певен, що всі у світі так само почуваються.
По той бік скла взад і вперед ходив Мітч.
- 5… 4… 3… - говорила Джогансен.
- Приготуйтесь до прискорення, - сказала Ллюїс.
- 2… 1… - продовжувала Джогансен. - Активую Панель 41.
Вона натисла “ентер”.
Всередині Фоґелевої бомби повна напруга корабельного освітлення пройшла через тонкий, оголений дріт. Він швидко досяг температури загоряння цукру. Те, що було б невеликим пшиком у земній атмосфері, у середовищі чистого кисню стало некерованою пожежею. Менш ніж за 100 мілісекунд дебелий тиск від горіння розірвав ємність й перетворився у вибух, який розірвав двері повітряного шлюзу на друзки.
Внутрішнє повітря Гермеса метнулось крізь відчинений ТПШ, вистрілюючи Гермеса в протилежному напрямі.
Фоґеля й Бека притисло стіни Повітряного шлюзу 2. Ллюїс, Мартінез та Джогансен переживали прискорення у своїх фотелях. Це не була небезпечна сила. насправді вона була меншою ніж Земна сила тяжіння. Але вона була нестійкою й поривчастою.
Через чотири секунди сіпання вляглось, і корабель повернувся до невагомості.
- Реакторний відсік все ще під тиском, - доповів Мартінез.
- Тиск на містку тримається, - сказала Джогансен. - Очевидно.
- Пошкодження? - сказав Мартінез.
- Не впевнена поки, - сказала Джогансен. - У мене є Зовнішня камера чотири, спрямована на ніс. Я не бачу жодних проблем з корпусом біля ТПШ.
- Турбуватимемось про те пізніше, - сказала Ллюїс. - Який наш відносний погін та відстань до МЗЧ?
Джогансен заклацала клавіатурою.
- Ми підлетимо на 22 метри, і ми на 12 метрах на секунду. Ми насправді отримали більше, ніж сподівались.
- Уотні, - сказала Ллюїс. - Це спрацювало. Бек вже вирушає.
- Гол! - відповів Уотні.
- Беку, - сказала Ллюїс. - Твій вихід. 12 метрів на секунду.
- Це прийнятно! - відповів Бек.
- Я вистрибну назовні, - сказав Бек. - Це має додати мені два чи три метри на секунду.
- Розумію, - сказав Фоґель, послабляючи хват на тросі Бека. - Щасти Вам, докторе Бек.
Впершись ногами об задню стінку, Бек присів і вистрибнув із шлюза.
Вилетівши, він озирнувся. Швидкий погляд праворуч виявив те, що він не міг бачити зсередини повітряного шлюзу.
- Маю візуальний контакт!- сказав він. - Я бачу МЗЧ!
МЗЧ не дуже був схожий на космічний корабель, до яких звик Бек. Колишні плавні лінії перетворились у безлад відсутніх частин корпуса та порожніх місць кріплення некритичних компонентів.
- Йсусе! Марку, що ти зробив з ним?!
- Бачив би ти, що я зробив з ровером, - відповів по радіо Уотні.
Бек полетів курсом для перехоплення. Він тренувався для цього багато разів. Вважалось, що таке вміння знадобиться, якщо треба буде рятувати члена команди, у якого порвався страхувальний трос, але принцип був той же.
- Джогансен, - сказав він. - Ти мене бачиш на радарі?
- Підтверджую, - відповіла вона.
- Вигукуй мій погін відносно Марка щодві секунди чи коло того.
- Прийнято. 5,2 метра на секунду.
- Гей, Беку, - сказав Уотні. - Перед тут цілком розчинений. Я вилізу туди й приготуюсь схопити тебе.
- Негативно, - втрутилась Ллюїс. - Ніяких рухів без троса. Лишайся пристебнутим до свого фотеля поки Бек тебе причепить до себе.
- Прийнято, - сказав Уотні.
- 3,1 метра на секунду, - доповіла Джогансен.
- Маю розвернутись не на довго, - сказав Бек. - Треба наздогнати перш ніж гальмувати. - Він повернувся готуючись до нового поштовху.
- 11 метрів до цілі, - сказала Джогансен.
- Прийнято.
- 6 метрів, - сказала Джогансен.
- І-і-і… зворотний упор, - сказав Бек, запалюючи рушії ПММ знову. МЗЧ забовванів перед ним. - Погін? - спитав він.
- 1,1 метра на секунду, - сказала Джогансен.
- Влаштовує, - сказав він та потягнувся до корабля. - Я дрейфую до нього. Гадаю, можу вхопитись за клапоть полотна...
Пошматоване полотно надило до себе як єдине, за що можна було вхопитись, бо решта корабля була гладенькою. Бек простяг руку якомога далі й спромігся вхопитись.
- Контакт, - сказав Бек. Узявшись певніше, він підтягся та вхопився другою рукою. - Міцний контакт!
- Докторе Бек, - сказав Фоґнль. - Ми минули точку найбільшого зближення, і зараз ви віддаляєтесь. У вас лишилось 169 метрів троса. Цього вистачить на 14 секунд.
- Прийнято, - сказав Бек.
Просунувши голову у дірку, він глянув всередину і побачив пристебнутого до фотеля Уотні.
- Бачу Уотні! - доповів він.
- Бачу Бека! - доповів Уотні.