Энди Уир – Марсіянин (страница 66)

- Впевнений, що було важко “обстригти” корабель, котрий вже був створений якнайлегшим. - сказав Венкат.

Брюс штовхнув ковзкою поверхнею столу буклет до Венката.

- Проблема у погоні, потрібному для перехоплення. МЗЧ створений для виходу на низьку марсіянську орбіту, а це 4,1 км/с. Але Гермес пролітатиме з погоном 5,8 км/с.

Венкат погортав буклет.

- І якщо підсумувати?

- Спершу ми додамо палива. МЗЧ виробляє власне паливо з марсіянської атмосфери, але він обмежений кількістю наявного гідрогену. У нього є достатньо, щоб виробити 19,397 кг палива, як і мало бути. Якщо ми дамо йому більше гідрогену, він виробить більше.

- На скільки більше?

- З кожного кілограма гідрогену він може зробити 13 кілограмів палива. Уотні має 550 літрів води. Ми скажемо йому електролізувати воду, щоб отримати 60 кг гідрогену. - Брюс потягнувся через стіл та перегорнув кілька аркушів, вказуючи на діаграму. - Паливна фабрика може зробити з них 780 кг.

- Якщо він електролізує свою воду, що він питиме?

- Щоб протриматись решту часу, він потребує лише 50 літрів. У людському тілі вода не затримується. Він може електролізувати сечу, то ж ми можемо приберегти кілька літрів на останні кілька днів.

- Розумію. І що ці 780 кг палива да.ть нам? - спитав Венкат.

- Вони дають нам 300 кг вантажопід’ємності. Усе пов’язане зі відношенням палива до навантаження. Початкова вага МЗЧ більше 12 600 кг. Нам потрібно зменшити її до 7 300 кг. Це з урахуванням додаткового палива. То ж решта буклету пояснює, як зняти з корабля більше п’яти тисяч кілограмів.

Венкат відхилився назад.

- Розкажи детально.

Брюс вийняв ще одну копію буклета з портфеля.

- Дещо було очевидним. Конструкція передбачає 500 кг марсіянського ґрунту та зразків каміння. Звісно, ми не братимо їх. Також є лише один пасажир замість шістьох. Це заощаджує 500 кг, якщо порахувати їх вагу та вагу їхніх скафандрів і спорядження. І можна скинути ще 5 прискорювальних фотелів. І очевидно, ми приберемо усе неважливе: медичний набір, інструменти, внутрішній реманент, ремені та усе, що не прикручене. Ну і дещо з прикрученого. Потім, - вів далі він, - викидаємо усе життєзабезпечення. Баки, помпи, нагрівачі, шланги, системи всотування СО2, навіть ізоляцію на внутрішньому боці корпуса. Нам вона не потрібна. Уонті увесь політ буде у скафандрі для ПЧД.

- Чи не створить це незручностей для нього при керуванні човном? - спитав Венкат.

- Він не керуватиме взагалі, - сказав Брюс. - Майор Мартінез кермуватиме МЗЧ дистанційно з Гермеса. МЗЧ створений з можливістю дистанційного кермування. Врешті решт, його посадили дистанційно.

- А як щось трапиться? - спитав Венкат.

- Мартінез - найкращий пілот, - сказав Брюс. - Якщо буде надзвичайна ситуація, ви захочете, що саме ця людина керувала кораблем.

- Гм-м-м, - задумливо протягнув Венкат. - У нас ще не було так, щоб корабель з екіпажем був керований дистанційно. Але нехай. Продовжуй.

- Раз Уотні не керуватиме кораблем, йому не потрібні прилади керування. Ми викинемо приладові панелі та усі електро- та датадроти, що йдеть до них.

- Ого, - сказав Венкат. - Ми просто тельбушим МЗЧ.

- Я лише почав, - сказав Брюс. - Енергопотреби значно зменшаться через відсутність життєзабезпечення, то ж ми викинемо три з п’яти батарей та запасну енергосистему. Орбітальна маневрова система має 3 додаткові енергосистеми. Ми позбудемось їх. Також другорядна й третьорядна система зв’язку теж зайві.

- Чекай, що? - сказав вражений Венкат. - Ти хочеш мати дистанційно керований зліт буз страхувальної системи зв’язку?

- Немає потреби, - сказав Брюс. - Якщо зв’язок обірветься під час злету, час на поновлення зв’язку буде завеликим, щоб щось виправити. Запасний зв’язов не допоможе нам.

- Це стає справді ризиковано, Брюсе.

Брюс зітхнув.

- Знаю, Венкате. Іншого способу просто немає. І я ще не дійшов до найгіршого.

Венкат потер чоло.

- Заради усього, кажи, що найгірше.

- Ми знімемо носовий повітряний шлюз, вікна та Корпусну панель 19.

Венкат моргнув.

- Ви знімаєте передню частину корабля?

- Звісно, - сказав Брюс. - Носовий повітряний шлюз вже дає 400 кг. Вікна також до біса важкі. І вони поєднані Корпусною панеллю 19, то ж її також можна прибрати.

- То він злетить з великою діркою спереду корабля?

- Ми скажемо йому накрити її полотном Габа.

- Полотном Габа? Для запуску на орбіту?!

Брюс знизав плечима.

- Головна задача корпусу - це утримувати всередині повітря. Марсіянська атмосфера дуже розріджена, то ж нам не треба велика обтічність. Коли корабель розженеться достатньо, щоб відчувати опір повітря, він буде вже так високо, що там фактично не буде ніякого повітря. Ми провели усі модельні випробування. Має бути нормально.

- Ти посилаєш його у космос, накритим брезентом.

- Ну, досить точно.

- Як нашвидкоруч завантажену вантажівку.

- Угу. Можна продовжувати?

- Звісно, не терпиться послухати.

- Ми скажемо йому зняти задню панель герметичного відсіку. Це остання панель, яку він може зняти за допомогою наявних інструментів. Також ми позбавимось додаткового паливного насоса. Шкода його знімати, та він забагато важить для своєї користі. І ми скасовуємо двигун першої ступіні.

- Двигун?

- Так. Прискорювач першої ступіні добре працює без одного двигуна. Це заощадить нам величезну кількість ваги. Лише впродовж зльоту на першій ступіні, та все ж. Дуже вдале заощадження пального.

Брюс замовк.

- Це все? - спитав Венкат.

- Угу.

Венкат зітхнув.

- Ви викинули більшість запасних систем. Яку це дає імовірність аварії?

- Близько 4%.

- Ісусе Христе! - сказав Венкат. У звичайних умовах ми б навіть не стали розглядати такий ризик.

- Це все, що ми маємо, Венку, - сказав Брюс. - Ми зробили усі можливі перевірки й провели купу симуляцій. Має бути гаразд, якщо все працюватиме так, як належить.

- Так. Чудово, - сказав Венкат.

[08:41] МЗЧ: Ви що, знущаєтесь?

[08:55] Г’юстон: Визнаємо, переробки дуже значні, але їх треба зробити. Інструкція, яку ми надіслали, містить пояснення для кожного кроку з інструментами, які у тебе є. Також ти маєш почати електролізувати воду, щоб добути гідроген для паливної фабрики. Ми небавом надішлемо тобі для цього інструкції.

[09:09] МЗЧ: Ви посилаєте мене у космос у кабріолеті.

[09:24] Г’юстон: Дірку накриватиме полотно Габа. Цього вистачить для аеродинаміки у марсіянській атмосфері.

[09:38] МЗЧ: То буде тканевий дах. Ну тоді добре.

По дорозі сюди, у вільний час, я придумав “майстерню”. Я вирішив, що мені потрібне буде місце для праці з різними речами не носячи на собі скафандр для ПЧД. Я розробив блискучий план, за яким теперішня спальня стала б новою домівкою для оксигенатора й регулятора, а спорожнілий причеп став би моєю майстернею.

Дурна ідея, і я нею не скористаюсь.

Все, що мені потрібно - це герметичний простір, у якому я можу працювати. Якось я переконав себе, що спальна не годиться, бо заносити у неї щось марудно. Але це не буде так вже складно.