Энди Уир – Марсіянин (страница 55)
Спершу я зробив хірургічне втручання з наметом, який лишився. Мені треба було зберегти з’єднувач з повітряним шлюзом ровера та навколишнє полотно. Решта полотна треба відрізати. На біса відрізати більшу частину полотна й заміняти його іншим шматком полотна? Шви.
НАСА добре робить речі, я - не дуже. Небезпечна частина цієї споруди буде не полотно. Це будуть шви. І якщо я не намагатимусть використати наявне полотно намету, то сумарно швів буде менше.
Відрізавши більшу частину намету, я ущільнювальними стрічками з’єднав підлоги двох наметів. Відтак я приклеїв на своє місце нові шматки полотна.
Без ПЧД скафандру було набагато легше. Набагато легше!
Потім треба було перевірити його. Я знову зробив це у Габі. Я приніс у намет ПЧД скафандр й зачинив двері міні-шлюза. Відтак надяг скафандр, лишаючи осторонь шолом. Я наказав йому підняти тиск до 1,2 атм.
Щоб підняти його до потрібного рівня знадобився деякий час, і мені довелось вимкнути деякі сигнали у скафандрі. (“Гей, я і так знаю, що не надяг шолом!”). Процес майже спорожнив бак N2, але все ж таки потрібного тиску було досягнуто.
Відтак я усівся й почав чекати. Я дихав, скафандр регулював повітря. Усе було гаразд. Я уважно стежив за показниками скафандру на випадок. якщо він муситиме поновити “втрати” повітря. Після години без помітних змін я оголосив перший тест успішним.
Я скрутив намет (насправді, зіжмакав) та поніс його до ровера.
Знаєте, останніми днями я багато одягаюсь у скафандр. Закладюсь, що я побив ще один рекорд. Типовий марсіянський астронавт робить... скільки, 40 ПЧД? Я зробив кілька сотень.
Коли я приніс спальню до ровера, я під’єднав її зсередини до повітряного шлюзу. Відтак я потягнув за важіль щоб звільнити намет.Я все ще був одягнений у ПЧД скафандр, бо я не ідіот.
Намет вистрілив й наповнився повітрям за три секунди. Відчинені двері повітряного шлюзу вели просто у спальню, і вона схоже тримала тиск.
Як і попереднього разу я дав йому постояти так годину. Я знову я попереднього разу, все було добре. На відміну переклеювання полотна Габа, цю роботу я зробив правильно з першої спроби. Головним чином через те, що мені не треба було носити цей клятий скафандр.
Початково я планував дати йому постояти усю ніч й перевірити вранці. Але натрапив на проблему: не можу вийти, щоб зробити це. У ровера лише один повітряний шлюз, і до нього приєднана спальня. Тому вийти й не від’єднувати спальню не було можливості, і не було можливості під’єднати й напомпувати спальню не перебуваючи всередині.
Трохи лячно. Перший раз я тестуватиму її усю ніч сам перебуваючи всередині. Та це буде потім. Сьогодні я усе зробив.
Маю визнати факти. Я закінчив з ровером. Не “відчуваю”, що закінчив. Але він готовий їхати:
Їжа: 1 692 картоплини. Вітамінні пігулки.
Вода: 620 л.
Укриття: ровер, причеп, спальня.
Повітря: спільний запас ровера й причепа - 14 л рідкого О2, 14 л рідкого N2.
Жеттєзабезпечення: оксигенатор та регулятор атмосфери; 418 годин одноразових СО2 фільтрів на випадок аварії.
Електрика: 36 кВт-год у акумуляторах; змога везти 29 сонячних стільників.
Опалення: 1 400-ваттний РІТЕГ; саморобна ємність для нагрівання зворотного повітря з регулятора; електричний обігрівач ровера про запас.
Диско: пожиттєвий запас.
Я їду звідси у Сол 449. Це дає мені 59 Солів на перевірку усього й ремонтування усього, що працює не правильно. І на вирішення, що я беру з собою, а що лишаю тут. І прокласти маршрут до Скіапареллі за допомогою нечіткої супутникової мапи. І зламати мізки, намагаючись подумати про щось важливе, про що я забув.
Від Сола 6 усе, чого я бажав, було забратись звідси. Тепер думка про полишання Габу лякає мене до всеручки. Мені потрібне якесь підбадьорення. Я маю спитати себе: “Що б зробив астронавт Аполлону?”
Він випив би 3 віскі з лимоном, трахнув би дружину, а потім полетів би на Місяць у командному модулі меншому ніж мій ровер. так, вони були крутими.
Та до біса їх. Я космічний пірат!
Розділ 21
Я намагаюсь спакувати речі. Це важче ніж звучить.
У мене два герметичні транспорти: ровер та причеп. Вони сполучені шлангами, але зроблено це не по-дурному. Якщо один страчає тиск, інший миттєво закорковує лінії сполучення.
У цьому є похмура логіка: якщо випускатиме повітря ровер, я помру. немає сенсу будувати плани, пов’язані з таким варіантом. Але якщо втрачатиме повітря причеп, зі мною буде усе гаразд. Це означає, що я маю узяти усе важливе у ровер.
Усе, що потрапить у причеп, має легко витримати майже вакуум та крижані температури. Не те щоб я погоджуюсь на це, але самі знаєте: “Готуйся до найгіршого”.
Бесаги, які я зробив для подорожі до Пітфайндера, стануть у пригоді для зберігання харчів. Я не можу скласти картоплю у ровера чи причеп. У теплому герметичному відсіку вона зігниє.Трохи я триматиму у ровері, щоб була під руками, а решта їхатиме ззовні у величезному холодильнику під назвою Марс. Причеп буде заповнений ущерть. Дві батареї з Габа, регулятор атмосфери, оксигенатор та моя саморобна нагрівальна ємність. Зручніше було б тримати цю ємність у ровері, але вона має бути якнайближче до місця виходу зворотного повітря.
Ровер буде також повністю завантажений. Коли я кермуватиму, я триматиму спальну згорнутою біля повітряного шлюзу, готовою до аварійного виходу. Також у мене будуть два дієві ПЧД скафандри поряд та усе, що може знадобитись для аварійного ремонту: набори інструментів, запасні частини, мій майже вичерпаний запас смоли-герметика, комп’ютер іншого ровера (на всякий випадок!) та усі 620 славетних літрів води.
І пластикова скриня як туалет. Така, у якої щільно зачиняється ляда.
- Як справи у Уотні? - спитав Венкат.
Майнді звела очі від комп’ютера з розгубленим:
- Докторе Капур?
- Я чув, що ти зробила фото його під час ПЧД?
- Ум… так, - сказала Майнді, друкуючи на клавіатурі. - Я помітила, що речі завжди змінюються близько 9 ранку за місцевим часом. Люди звичайно тримаються одного розкладу, тому я вирішила, що він любить починати роботу десь тоді. Я зробила невеличкі перелаштування, щоб отримувати сімнадцять знимок муж 9:00 та 9:10. Він показався на одній з них.
- Хороша ідея. Можна поглянути на знимку?
- Звісно, - сказала вона. Вони вивела зображення на екран.
Венкат втупився у розмите зображення.
- Це найкраще, що ми маємо?
- Ну, це фото зроблене з орбіти, - сказала Майнді. - АНБ покращило картинку своїми найкращими програмами.
- Чкай… Що?! - затинаючись спитав Венкат. - АНБ? (прим.п., Аге́нтство націона́льної безпе́ки (АНБ), (англ. National Security Agency (NSA)) — агентство криптологічної розвідки Сполучених Штатів Америки.)
- Так, вони подзвонили й запропонували допомогу. Ті ж програми, що вони використовують для покращення зображень зі шпигунських супутників.
Венкат знизав плечима.
- Неймовірно, скільки дверей відкривається, коли усі вболівають за порятунок однієї людини. - Він вказав на екран. - Що Уотні тут робить?
- Гадаю, він щось завантажує у ровер.
- Коли останній раз він працював з причепом? - спитав Венкат.
- Досить давно. Чому він не пише нам цидулки частіше?
Венкат знизав плечима.
- У нього багато справ. Він працює більшість світлових годин, а викладання каміння для написання повідомлення забирає час та сили.
- Отже… - сказала Майнді. - Чому ви прийшли сюди особисто? Ми могли зробити це усе через е-листування.
- Взагалі я прийшов поговорити з тобою, - сказав він. - Скоро твої обов’язки зміняться. Віднині замість керування супутниками довкола Марсу уся твоя робота полягає у спостереження за Марком Уотні.
- Що? - спитала Майнді. - А як щодо корегувань курсів та орієнтацій?
- Ми перекладемо це на інших людей, - сказав Венкат. - Від цього моменту твій єдиний клопіт - це перевірка зображень Аресу 3.
- Це ж пониження, - сказала Майнді. - Я орбітний інженер, а ви перетворюєте мене у відомого Піпінга Тома. (прим.п., Peeping Tom персонаж з легенди про леді Ґодіву, котрий дивився на неї, коли вона проїжджала містом оголена. Також його ім’я стало прізвиськом, що означає чоловіка-вуаєриста).
- Це тимчасово, - сказав Венкат. - І ми компенсуємо це тобі. Річ у тім, що ти робила це місяцями й стала знавцем у розрізненні елементів Аресу 3 на супутникових фотках. У нас немає нікого іншого, хто міг би це робити.
- Чому це раптом стало настільки важливим?
- У нього закінчується час, - сказав Венкат. Ми не знаємо, як далеко він просунувся у перероблені ровера. Але ми точно знаємо, що у нього лишилось 16 Солів щоб встигнути це зробити. Ми маємо точно знати, що він нині робить. Я отримав запити від репортерів та сенаторів, які хочуть увесь час знати його становище. Навіть президент дзвонив мені кілька разів.
- Але бачити його становище - це не дуже корисно, - сказала Майнді. - Ми ж не можемо щось зробити. якщо він відставати від графіку. Це безглузде завдання.
- Як довго ти працюєш на уряд? - зітхнув Венкат.
Настав час перевірити усе це лайно.