Энди Уир – Марсіянин (страница 53)
- Беку, - сказала Ллюїс, - Твої послуги не знадобляться.
- Зрозумів вас, капітане, - сказав Бек. - Закриваю повітряний шлюз.
- Фоґеле, повертайся всередину, - наказала вона.
- Прийнято, капітане, - сказав він.
- Тиск у шлюзі 100%, - звітував Бек, - Повертаюсь у корабель… Вже всередині.
- Також всередині, - сказав Фоґель.
Ллюїс натисла ґудзик на наголівному мікрофоні.
- Г’юст… е-е… Джіукване, стикування з зондом завершене. Без складнощів.
- Радий це чути, Гермесе, - почувся у комунікаторі голос Мітча. - Дайте звіт про стан усіх запасів, коли ви перенесете їх на борт і оглянете.
- Зрозуміла вас, Джіукване, - сказала Ллюїс.
Знімаючи комунікаційний набір з голови, вона повернулась до Мартінеза й Джогансен.
- Розвантажте зонд і розкладіть запаси. Я допоможу знати скафандри Беку й Фоґелю.
Мартінез і Джогансен пропливли униз коридором до стикувального порту А.
- Отже, - сказав він, - кого б ти почала їсти першим?
Вона не добре зиркнула на нього.
- Бо я думаю, що був би смачнішим, - продовжив він, згинаючи руку. Поглянь на це. Хороший міцний м’яз.
- Не смішно.
- Я виріс на волі, розумієш. Годований кукурудзою.
Вона похитала головою й прискорилась.
- Нумо! Я гадав, ти любиш мексиканські страви!
- Не слухаю, - відгукнулась вона.
Розділ 20
Нарешті закінчив зі змінами ровера!
Складною частиною було зрозуміти, як організувати роботу життєзабезпечення. Усе інше було просто важкою працею. Багато важкої праці.
Я не дуже сумлінно вів журнал, тому має лише загальний звіт:
Спершу потрібно було закінчити свердлити дірки дрилем-убивцею Патфайндера. Потім я прорубав долотом мільйон маленьких місточків між дірками. Гаразд, їх було 749, але враження було наче мільйон.
Потім я отримав одну велику дірку у причепі. Я обробив терпугом грані щоб вони не були надто гострими.
Пам’ятаєте рятувальні намети? Я вирізав денце у одного, і решта полотна виявилась потрібного розміру і форми. За допомогою стрічок-ущільнювачів я приклеїв його зсередини причепа. Після поновлення тиску й усунення течей, які я знайшов, у мене була гарна велика куля, що випиналась з причепа. Герметичний відсік тепер достатньо великий щоб вмістити оксигенатор й атмосферний регулятор.
У регулятора є зовнішній компонент, котрий було винахідливо названо “Зовнішній компонент атмосферного регулятора”. Регулятор помпує повітря до ЗоКАРа, щоб Марс заморозив його. Це робиться через трубку, яка йде через клапан у стіні Габа. Оброблене повітря повертається іншою такою ж трубкою.
Пропустити трубки через полотно кулі було не важко. У мене є кілька запасних латок з клапанами. Фактично це 10х10 см латки полотна Габа з клапанами посередні. Навіщо вони потрібні? Уявіть, що б сталось із нормальною місією, якби клапан регулятора зламався. Довелось би згорнути усю місію. Простіше послати запасні частини.
ЗоКАР досить малий. Я зробив полицю для нього просто під полицями для сонячних панелей. Трубки й полиця готові до власне встановлення ЗоКАРа.
Треба багато ще чого зробити.
Я не поспішаю. Роблю усе досить повільно. Одна 4-ригодинна ПЧД на день, присвячена праці, решта часу - відпочинок у Габі. До того ж іноді я беру вихідний, особливо якщо болить спина. Не можна дозволити собі покалічитись саме тепер.
Спробую вести журнал сумлінніше. Тепер, коли мене чекає порятунок, люди можливо прочитають це. Буду стараннішим й писатиму щодня.
Я закінчив нагрівальний резервуар.
Пам’ятаєте мої експерименти з РІТЕГом і прийоми гарячої ванни? Той же спосіб, але я вигадав поліпшення: втопити РІТЕГ. Так тепло точно не марнуватиметься.
Я почав з Великої Жорсткої Ємності для Зразків (або “пластикова скриня” для людей, які не працюють у НАСА). Я пропустив трубку зверху донизу по стінах зсередини. Відтак скрутив кільцями на споді утворивши спіраль. У такому положенні я її приклеїв до скрині й закоркував кінець. Найменшим сверделом я зробив дюжину маленьких дірочок у спіралі. Суть у тому, щоб повернуте повітря пропустити крізь воду у вигляді купи маленьких бульбашок. Збільшення прощі поверхні сприятиме ліпшому нагріванню повітря.
Відтак я узяв Середню Гнучку Ємність для Зразків (“торбинка з застібкою”) і спробував сховати і ній РІТЕГ. Але РІТЕГ має неправильну форму, і я не зміг позбутись усього повітря з торбини. Я не можу лишити у ній повітря. Замість того, щоб нагрівати воду, він може нагріти повітря, а останній може перегрітись і розплавити торбину.
Я спробував багато разів, але завжди лишалась повітряна кишеня, якої я не міг позбутись. Я почав уже вельми засмучуватись доки не згадав, що у мене є повітряний шлюз.
Одягшись у скафандр, я вийшов у Повітряний шлюз 2 і знизив тиск до повного вакууму. Вкинув РІТЕГ у торбину і замкнув її. Досконале вакуумне ущільнення.
Далі була перевірка. Я поклав РІТЕГ у торбі на спід ємності і наповнив її водою. Вона вміщає 20 л, і РІТЕГ швидко нагрів їх. Це відбувалось по градусу за хвилину. Я дозволив температурі води піднятись до 40 С. Відтак я під’єднав зворотну повітряну лінію регулятора до мого винаходу й почав спостерігати за результатом.
Усе запрацювало! Повітря бульботіло крізь воду, як я і сподівався. Навіть ліпше: бульбашки збурювали воду, що сприяло рівному розподілу тепла.
Я дав цьому пропрацювати годину, і Габ почав охолоджуватись. Тепло від РІТЕГа не може впоратись з втратами від вражаючої площі поверхні Габа. Не проблема. Я вже з’ясував, що цього вистачить, щоб підтримувати тепло у ровері.
Я знову під’єднав зворотну повітряну лінію до регулятора, і справи повернулись до норми.
Я думав про закони на Марсі.
Так, знаю, це дурна річ - думати про це, але у мене було багато вільного часу.
Існує міжнародна угода, що жодна країна не може оголосити своїм те, що не на Землі. А інша угода каже, що якщо ти не території жодної з країн, треба застосовувати морські закони.
Отже Марс - це “нейтральні води”.
НАСА - це американська невійськова організація, і вона є власником Габа. Отже поки я у Габі, діють американські закони. Як тільки виходжу назовні, я у нейтральних водах. Відтак, коли я потрапляю у ровер, я знову з американськими законами.
Ось цікава частина: врешті решт я відправлюсь у кратер Скіапареллі й командуватиму посадковим човном Аресу 4. Ніхто явно не давав мені дозволу робити це, і ніхто не зможе поки я не потраплю на борт Аресу 4 та увімкну систему зв’язку. Після того як я опинюсь на борту Аресу 4, до того як я забалакаю з НАСА, я керуватиму човном у нейтральних водах без жодного дозволу.
Це робить мене піратом!
Космічним піратом!
Можливо вам цікаво, що я роблю у вільний час. Я витрачаю багато часу сидячи на своїх ледачій дупі й дивлячись телевізор. Але ви робите те саме, то ж не судіть.
А ще я планую подорож.
Патфайндер був просто прогулянкою. Увесь шлях - пласка не похила земля. Єдиною проблемою була навігація. Але подорож до Скіапареллі означатиме переходи через значні зміни ландшафту.
У мене є приблизна супутникова мапа усієї планети. Вона не дуже детальна, але я радий, що хоч таку маю. НАСА не думала, що мені доведеться прочалапати 3 200 км від Габа.
Рівнина Ацидалія (де я нині) має відносно малий підйом. Те ж саме у Скіапареллі. Але між ними є перепади згори вниз до 10 км. Там буде багато небезпечного правування.
Справи йтимуть добре поки я у Ацидалії, але це лише перші 650 км. Після цього почнеться побита кратерами Арабська країна (прим.п., Arabia Terra (арабська країна) - височина на Марсі, у високогірному районі, на північ від екватора планети Марс.)
У мене є одна перевага. І я присягаюсь, де Божий дарунок. З невідомих геологічних причин існує долина Маурс Валіс (прим.п., Mawrth Vallis (Mawrth означає «Марс» валлійською мовою) — це долина на планеті Марс), котра розташована просто бездоганно.
Мільйони років тому це була річка. Тепер це долина, що врізається у жорстоку Арабську країну майже точно у напрямі до Скіапареллі. Там багато рівніша місцевість ніж решта Арабської країни., а дальній кінець скидається на гладкий підйом з долини.
Між Асідалією та Маурс Валіс я отримаю 1 350 км відносно легкої місцевості.
Решта 1 850 км… ну, вони не буду такими гарними. Особливо коли доведеться спускатись у власне Скіапареллі. Ух-х…
Та нічого. Маурс Валіс. Чудово.
Найгіршою частиною подорожі до Патфайндера було перебування у ровері. Я мусив жити в обмеженому середовищі, повному сміття й просмерділим моїм потом. Просто як у дні коледжа.
Дрібний барабанний бій!