Энди Уир – Марсіянин (страница 41)

- Я тут недавно натрапив на дещо. Витратив на це багато часу, - він кинув папери на Венкатовий стіл. - Дайте-но знайти загальний опис...

Венкат безпорадно лупав на свій стіл - колись чистий, а тепер захаращений купою роздруківок.

- Ось він! - вигукнув переможно Річ хапаючись за папірець. Потім вираз його обличчя став сумним. - Ні, це не він.

- Річе, - сказав Венкат. - Можливо ти мені просто скажеш у чому суть?

Річ подивився на паперовий безлад і зітхнув.

- Але ж я мав таки гарний опис…

- Опис чого?

- Рятунку Уотні.

- Він вже у процесі, - сказав Венкат. - Це відчайдушна спроба, але…

- Ви про Таіянг Шен? - пирхнув Річ. - Це не спрацює. Ви не зробите марсіянський зонд за місяць.

- Ми добряче докладемо зусиль, - сказав Венкат з нотою роздратування у голосі.

- О, даруйте, я дратую? - спитав Річ. - Я не дуже ладнаю з людьми. Іноді я дратую. Було б добре, щоб люди просто говорили мені про це. Хай там як, Таіянг Шен дуже важливий. Насправді моя ідея не спрацює без нього. Але марсіянський зонд? Припиніть.

- Гаразд, - сказав Венкат. - Яка у тебе ідея?

Річ схопив папірець зі столу.

- Ось він!

Він передав його Венкату з дитячою усмішкою.

Венкат узяв опис й ковзнув по ньому поглядом. Що далі він читав, то ширше розплющувались його очі.

- Ти впевнений у цьому?

- Цілком! - Річ промінився.

- Ти ще комусь розказував?

- Кому б я міг розказати?

- Не знаю, - сказав Венкат. - Друзям?

- У мене немає жодного.

- Гаразд, тримай це під капелюхом, - сказав Венкат.

- Я не ношу капелюха.

- Це просто вислів.

- Справді? - сказав Річ. - Дурний вислів.

- Річе, ти дратуєш.

- А-а. Дякую.

Фоґеле.

Бути твоїм дублером має свої вади.

Мабуть НАСА вирішило, що ботаніка й хімія подібні, бо обидві мають букву “і”. Так чи ні, врешті я став запасним хіміком.

Пам’ятаєш, як вони змусили тебе витратити день на поясненні мені твоїх експериментів? Це було в середині жвавих тренувань перед місією. Можливо ти вже забув.

Ти почав моє тренування з покупки пива. На сніданок. Німці - чудові.

Та нехай, тепер, коли у мене є вільний час, НАСА завантажило мене роботою. І у списку уся твоя хімічна маячня. То ж нині мені доводиться робити нуднющі експерименти з тестовими пробірками, ґрунтом, рівнями рН… хр-р-р хр-р-р-...

Моє життя тепер - це відчайдушна боротьба за виживання… та випадкові титрування.

Чесно кажучи, я підозрюю, що ти - наднегідник. Ти хімік, у тебе німецький акцент, маєш базу на Марсі… що ще треба?

- Що трясця за “Проект Елронд”? - спитала Енні.

- Я мав придумати якусь назву, - сказав Венкат.

- Тому ти вигадав “Елронд”? - тисла Енні.

- Тому що це таємна зустріч? - здогадався Мітч. - У е-листі говорилось, що я не можу розказувати навіть своєму помічникові.

- Я все поясню, коли прийде Теді, - сказав Венкат.

- Чому “Елронд” означає “таємну зустріч”? - спитала Енні.

- Ми прийматимемо важливе рішення? - спитав Брюс Нґ.

- Саме так, - сказав Венкат.

- Звідки ти це знав? - роздратовано спитала Енні.

- Елронд, - сказав Брюс. - Рада Елронда. З “Володаря перснів”. На цій зустрічі вони вирішили знищити Головний перстень.

- Ісусе, - сказала Енні. - Жоден з вас не мав сексу у старших класах, правда?

- Доброго ранку, - сказав Теді, входячи у кімнату. Він сів й поклав руки на стіл. - Хтось знає, через що ця зустріч? - спитав він.

- Чекай, - сказав Мітч. - Навіть Теді не знає?

Венкат зробив глибокий вдих.

- Один із наших астродинаміків, Річ Пьорнел, знайшов спосіб повернути Гермес на Марс. Курс, який він отримав, дозволить Гермесу долетіти до Марса на Сол 549.

Тиша.

- Ти знущаєшся? - спитала Енні.

- Сол 549? Як це взагалі можливо? - спитав Брюс. - Навіть Айріс не примарсився б раніше 588-го Сола.

- Айріс був човном з точковим упором, - сказав Венкат. - У Гермеса іонний двигун сталого упора. Він постійно прискорюється. А ще Гермес має велику швидкість просто зараз. При їхньому теперішньому курсі на перехоплення Землі, їм доведеться гальмувати увесь наступний місяць лише щоб сповільнитись до швидкості Землі.

Мітч почушав потилицю.

- Ого… 549. Це на 35 Солів раніше часу, коли у Уотні скінчаться харчі. Це б усе вирішило.

Теді подався вперед.

- Проведи нас по цьому плану, Венкате. Що це вимагатиме?

- Ну, - почав Венкат, - якщо вони зроблять цей “Маневр Річа Пьорнела”, вони почнуть відразу прискорюватись, щоб зберегти швидкість й навіть збільшити її. Вони зовсім не натраплять на Землю, але продйуть достатньо близько, щоб використати силу тяжіння для зміни курсу. Десь у той час вони підхоплять зонд з запасами для довгої подорожі. Відтак вони опиняться на орбіті з прискорення у напрямі Марса і прибудуть туди на 549-й Сол. Як я і сказав, це політ проз Марс. Це зовсім не схоже на нормальну Місію Арес. У них буде завелика швидкість для виходу на орбіту. Решта маневру направить їх назад до Землі. Вони будуть вдома за 211 днів після прольоту проз.

- Яка користь від прольоту проз? - спитав Брюс. - Так вони ніяк не зможуть забрати Уотні з поверхні.

- Ага… - сказав Венкат. - Тут починається неприємна частина - Уотні муситиме дістатись МЗЧ Аресу 4.

- Кратера Скіапареллі?! - видихнув Мітч. - Це ж 3 200 км шляху.

- 3 235 км, якщо точно, - сказав Венкат. - Це можливо. Він проїхав до місця посадки Патфайндера і назад. Це більше 1 500 км.