Энди Уир – Марсіянин (страница 40)

- Так, чув, - Ґуо спохмурнів. - Жахлива ситуація. Той бідолаха помре від голоду.

- Можливо, - сказав Жу Тао. - Можливо ні.

Ґуо Мінг відхилився на спинку фотеля.

- Що ти хочеш сказати?

- Я про прискорювач Таіянг Шен, пане. Наші інженери перевірили числа, і він має достатньо палива для досягнення орбіти для спуску на Марс. Він може бути там за 419 днів.

- Ти жартуєш?

- Ви пам’ятаєте, щоб я колись жартував, пане?

Ґуо Мінг підвівся та ущипнув підборіддя. Ходячи туди-сюди, він сказав:

- Ми справді можемо послати на Марс зонд?

- Навряд чи це відомо, пане, - сказав Жу Тао. - Ми послали кілька у минулому.

- Так, я знаю, але ми справді можемо послати Таіянг Шен?

- Ні, пане, - сказав Жу Тао. - Він заважкий. Масивний тепловий захист робить його найважчим непілотованим зондом, що ми коли-небудь будували. Саме тому прискорювач мав бути таким потужним. Але можна відправити на Марс легший корисний вантаж.

- Скільки маси ми можемо послати? - спитав Ґуо Мінг.

- 941 кілограм, пане.

- Гм… - сказав Ґуо Мінг. - Закладаюсь, НАСА змогли б працювати з такими обмеженнями. Чому вони не звернулись до нас?

- Тому що вони не знають, - сказав Жу Тао. - Уся наша технологія з прискорювачами засекречена. Міністерство державної безпеки навіть поширює дезінформацію про нашу вантажопідйомність. З очевидних причин.

- Отже вони не знають, що ми можемо їм допомогти, - сказав Ґуо Мінг. - Якщо ми вирішимо не допомагати, ніхто не знатиме, що ми могли б.

- Правильно, пане.

- Гіпотетично, припустімо, що ми вирішили допомогти. Що тоді?

- Час був би ворогом, пане, - відповів Жу Тао. - Зважаючи на тривалість подорожі та запаси, що лишились у їхнього астронавта, будь-який такий зонд має злетіти не пізніше ніж за місяць. Та й тоді йому доведеться трохи поголодувати.

- Це саме біля дати запланованого запуску Таіянг Шена.

- Так, пане. Але їм знадобилось два місяці, щоб збудувати Айріс, і це був такий поспіх, що закінчилось аварією.

- Це їхній клопіт, - сказав Ґуо Мінг. - Наша справа була б надати прискорювач. Ми б злетіли з Джиуквана. Ми не можемо везти 800-атонну ракету у Флориду.

- Будь-яка угода матиме в собі відшкодування нам Америкою прискорювача, - сказав Жу Тао, - а Державна Рада мабуть захоче політичних поступок від Уряду США.

- Відшкодування не матиме сенсу, - сказав Ґуо Мінг. - Цей проект був дорогим, і Державна Рада увесь час нарікала щодо цього. Якщо вони отримають виплату за нього, вони просто залишать гроші собі. Ми ніколи не збудуємо ще один.

Він з’єднав руки за спиною.

- А американський народ може й чуйний, та їхній уряд - ні. Державний департамент США не торгуватиме чимось важливим заради життя однієї людини.

- То це безнадійно? - спитав Жу Тао.

- Не безнадійно, - заперечив Ґуо Мінг. - Лише складно. Якщо довірити перемовини дипломатам, то воно ніколи не вирішиться. Маємо тримати це між вченими. Космічне агенство з космічним агенством. Я знайду перекладача та подзвоню директорові НАСА. Ми випрацюємо угоду, відтак покажемо її нашим урядам як доконаний факт.

- Але що вони можуть зробити для нас? - спитав Жу Тао. - Ми віддамо їм прискорювач та фактично скасуємо Таіянг Шен.

Ґуо Мінг усміхнувся.

- Вони дадуть нам те, що ми не здобудемо без них.

- І це буде?..

- Вони доправлять китайського астронавта на Марс.

Жу Тао підвівся.

- Ну звісно, - він усміхнувся. - Команда Аресу 5 ще не вибрана. Ми наполягатимемо на члені команди. Одному, якого ми виберемо й тренуватимемо. НАСА та Державний департамент США обов’язково погодяться. Та чи згодиться наша Державна Рада?

Ґуо Мінг криво усміхнувся.

- На очах громадськості врятувати американця? Відправити китайського астронавта на Марс? Показати світові, що Китай рівний з США у космосі? Державна Рада продасть рідних матерів за це.

Теді вслухався у телефон біля вуха. Голос на іншому боці закінчив те, що мав сказати, відтак почав чекати на відповідь у запалій тиші.

Перетравлюючи щойно почуте, він дивився у пустку перед собою.

Після кількох секунд він відповів:

- Так.

Джогансен.

Продаж твоїх постерів обганяє наші разом узяті. Ти гаряча дівка, котра рушила на Марс. Ти на стінах гуртожитків по усьому світі.

Маючи таку зовнішність, чому ти така нудна? Ти ж нудна, ти знаєш. Серйозний ботан. Мені довелось робити дещо у комп’ютері, щоб Патфайндер заговорив до ровера... - рятуй мене Господь. А мені ще й НАСА казало, що робити, на кожному кроці процесу.

Тобі варто бути крутішою. Носи темні окуляри та шкіряну куртку. Носи складний ніж. Зрости до рівня крутості, відомого як … “крутий ботанік”.

Ти знала, що капітан Ллюїс мала з нами, чоловіками, розмову? Якщо хтось образить тобі, нас виженуть з місії. Гадаю, після командування протягом усього життя морцями, у неї склалась несправедливо спотворена точка зору.

Та нехай. Намагайся не думати про усіх тих хлопців, які дрочать на твій постер.

- Гаразд, ми знову тут, - сказав Брюс до зібраних разом керівників ЛРР. - Ви усі чули про Таіянг Шен, отже знаєте, що наші друзі в Китаї дали нам ще один шанс. Але цього разу, це буде важче. Таіянг Шен буде готовий через 28 днів. Якщо він злетить вчасно, наш вантаж дістанеться до Марса на 624-й Сол, це шість тижнів після очікуваного закінчення їжі для Уотні. НАСА вже працює над розтягуванням його запасів. Ми увійшли в історію, закінчивши Айріс за шістдесят три дні. Тепер ми маємо зробити це за двадцять вісім.

Він глянув через стіл на обличчя з недовірливим виразами.

- Наріде, - сказав він. - Це буде найбільш “жебрацький” космічний човен за всю історію. Є лише один спосіб закінчити так швидко - без посадкової системи.

- Даруй, що? - затинаючись спитав Джек Тревор.

Брюс кивнув.

- Ти правильно мене почув. Без посадкової системи. Нам знадобиться навігація для корегувань курсу протягом польоту. Та коли він досягне Марса, він розіб’ється.

- Це дурість! - сказав Джек. - Коли він вдариться, швидкість буде просто божевільна!

- Ага, - сказав Брюс. - При найсприятливішому атмосферному впливі він удариться на швидкості 300 метрів на секунду.

- Яка ж користь для Уотні від розтрощеного зонда? - спитав Джек.

- Якщо їжа не згорить на шляху вниз, Уотні зможе їсти її. - пояснив Брюс.

Повернувшись до білої дошки, він почав креслити загальний організаційний графік.

- Мені потрібні дві команди, - почав він. - Команда 1 зробить зовнішню оболонку, систему навігації та рушії. Все що нам треба, це щоб він дістався до Марса. Мені потрібна найбезпечніша із усіх можливих систем. Найкращим буде аерозольне ракетне пальне. Потужне радіо, щоб ми могли спілкуватись з ним, та стандартне навігаційне супутников ПЗ. Команда 2 матиме справу з корисним вантажем. Вони мають знайти спосіб зберегти їжу в момент удару. Якщо білкові палички вдаряться у пісок на швидкості 300 м/с, вони створять багатий на білок пісок. Нам треба, щоб після удару палички були їстівними. Ми можемо підняти 941 кг. Щонаймене 300 з них мають бути їжею. Вперед мізкувати.

- Е-е, докторе Капур? - сказав Річ, просовуючи голову у кабінет Венката. - У вас є хвилинка?

Венкат жестом запросив його зайти.

- Ви?..

- Річ. Річ Пьорнел, - сказав той, човгаючи у кабінет з копицею переплутаних паперів у руках. - З астродинаміки.

- Приємно зазнайомитись, - сказав Венкат. - Чим можу допомогти , Річе?