Энди Уир – Марсіянин (страница 31)

Коли його бортовий радар помітив, що до поверхні лишилось 30 метрів, він відрізав свого парашута і надув навколо усього корпусу кулі. Він незграбно гепнувся на поверхню та котився і перекидався, доки не заспокоївся на місці.

Коли здулись його кулі, бортовий комп'ютер звітував назад на Землю про успішне примарсення.

Відтак він чекав 23 місяці.

З відновлювачем води щось не гаразд.

Шість осіб потребують 18 літрів води на день. Тому він має виробляти 20. Та останнім часом він не виконує норму. Робить 10.

Чи продукую я 10 літрів води на день? Ні, я не чемпіон усіх часів з пісяння. Це все рослини. Вологість всередині Габу багато вища тої, на яку він був розрахований, тому відновлювач води постійно вифільтровує воду з повітря.

Мене це не турбує. Вода - це вода. Вона потрібна рослинам, потрібна мені. Я можу пісяти просто на рослини, які отримають свою частину вологи, а решта випарується і сконденсується на стінах. Впевнений, я можу щось вигадати, щоб збирати конденсат. Річ у тім, що воді нема куди подітись. Це замкнений простір.

Гаразд, технічно я брешу. Рослини споживають воду. Вони виділяють із частини її гідроген (вивільняючи при цьому кисень) і використовують його для побудови складних вуглеводів, котрі власне і складають саму рослину. Та ці втрати мізерні, а я зробив 600 літрів з палива МПЧ (пам’ятаєте інцидент “вибуховий Габ”?). Я можу приймати ванни, та в мене все одно буде надлишок.

Але хай там як, а НАСА просто обгаджує майтки від переймань. Вони розглядають відновлювач води я критично важливий для виживання елемент. Запасного нема, і вони думають, що я миттєво помру без нього. Для них відмова обладнання - це жахіття. Для мене - це як “вівторок”.

Тому замість того, щоб готуватись до збирання врожаю, я мушу робити додаткові виходи до ровера і назад, щоб відповідати на їхні питання. Кожне нове повідомлення вказує мені спробувати якесь нове рішення та звітувати про результат.

Поки що ми з’ясували, що це не електроніка, не система охолодження, не вимірювальне обладнання та не температура. Впевнений, виявиться, що це якась маленька дірочка, відтак НАСА проведе 4-игодинну нараду перш ніж сказати мені заклеїти її липкою стрічкою.

Ллюїс та Бек відчинили Припаси 309. Працюючи якомога ліпше наскільки дозволяли незгабні скафандри для ПЧД, вони дістали різні частини Габового полотна та розклали їх на землі. Цілі три зонди були призначені для Габа.

Відповідно до процедури, яку вони відпрацьовували сотні разів, вони ефективно зібрали шматки разом. Спеціальні ущільнювальні стрішки по краях шматків забезпечували повітронепроникне з’єднання.

Після встановлення внутрішнього каркасу Габа, вони зібрали три поітряні шлюзи. Лист АЛ102 мав дірку, що бездоганно пасувала до Повітряного шлюзу 1. Бек туго натягнув лист між ущільнювальними стрічками ззовні Повтіряного шюза 1.

Коли усі повітряні шлюзи були встановлені, Ллюїс наповнила Габ повітрям, і АЛ102 був вперше підданий тискові. Вони виждали годину. Втрати тиску не виявлено - збирання було досконалим.

Моя розмова з НАСА про відновлювач води була нудною і завантаженя технічними деталями. Тому я її для вас перефразую:

Я: Очевидно, що це засмічення. Як вам, якщо я розберу його і перевірю внутрішні трубки?

НАСА: (Після 5 годин суперечок) Ні. Ти його пошкодиш та помреш.

То ж я розібрав його на частини.

Так, я знаю. У НАСА є багато надрозумних людей, і мені справді варто робити, як ті кажуть. І я поводжусь невдячно, враховуючи, що вони витрачають увесь час на розробку плану порятунку мого життя.

Я втомився слухати. як я повинен витирати собі дупу. Однією із рис, яку вони шукали, коли підбирали астронавтів для Аресу, була самостійність. Це 13-тимісячна місія, більшість якої проводиться за світлові хвилини від Землі. Вони шукали людей, котрі могли б діяти на власний розсуд, але у той же час, підкорятись капітанові.

Якби капітан Ллюїс була тут, я б робив усе, що вона наказала, без пролем. Але комісія безликих бюрократів десь на Землі? Даруйте, та для мене це занадто.

Я був дуже обережним. Позначив кожну частину, коли його розбирав, та розклав усе на столі. У мене є схема на комп’ютері, тому несподіванок не було.

І як я підозрював, одна трубка була засмічена. Відновлювач води призначений для очищення сечі та всотування вологи з повітря (ви видихаєте майже стільки ж води, скільки і випісюєте). Я змішував воду з ґрунтом, щоб мінералізувати її. Ці мінерали і відклались у відновлювачі.

Я почистив трубки і зібрав їх знову. Це повністю вирішило проблему. Колись доведеться знову це зробити, але не раніше 100 Солів. Не велика біда.

Я розказав НАСА, що я зробив. Наша (якщо перефразувати) розмова була такою:

Я: Я розібрав його, знайшов проблему та виправив усе.

НАСА: Нахаба.

АЛ102 здригався від жорсткого шторму. Піддаючись силам і тискові значно більшим ніж ті, на які він був розрахований, він страшно брався брижами навколо ущільнювальної межі повітряного шлюзу. Інші частини полотна хвилювались вздовж своїх країв разом, діючи як одне ціле. але АЛ102 не мав такої можливості. Повітряний шлюз ледве рухався, через що на АЛ102 лягала уся сила шквалів.

Шари пластику, постійно згинаючись, тертям нагріли смолу. Нове, вільніше середовище дозволило вуглецевим волокнам розділитись.

АЛ102 розтягнувся.

Не дуже. Лише на 4 міліметри. Але вуглецеві волокна, які звичайно відстояли одне від одного на 500 мікронів, тепер мали прогалину у вісім разів більшу згаданого розміру.

Коли буря стихла, астронавт, котрий лишився сам, зробив повну перевірку Габу. І він нічого лихого не помітив. Слабка частина полотна була прихована ущільнувальною межею.

Зроблений для місії на 31 Сол, АЛ102 продовжував добре служити відведений йому термін. Сол за Солом, поки самотній астронавт виходив та заходив у Габ майже щоденно. Повітряний шлюз1 був найближчим до станції підзарядки роверів, тому астронавт надавав йому перевагу перед двома іншими.

Коли тиск зростав, шлюз трохи розтягувався, коли тиск падав - стягувався. Щоразу як астронавт користувався шлюзом, напруження у АЛ102 спадало, відтак з’являлось знову.

Розтягування, напруження, послаблення, напруження...

Минулої ночі я прокинувся від коливань Габу.

Піщана буря середнього рівня закінчилась так само несподівано, як і почалась. Це був лише третій рівень зі швидкістю вітру 50 км/год. Нема про що турбуватись. Та все ж трохи бентежно чути завивання вітрів, після того як звик до повної тиші.

Мені стало неспокійно за Патфайндер. Якщо піщана буря пошкодила його, то я втрачу мій зв’язок із НАСА. За логікою мені нічого було перейматись. Він пробув на поверхні десятки років. Маленька буря ніяк йому не зашкодить.

Коли я вийду назовні, то переконаюсь, що Патфайндер гарно працює, а потім візьмусь до кропіткої, нудної роботи дня.

Так, з кожним піщаним штормом приходить неминуче Прибирання сонячних стільників. Почесна традиція для щирих марсіян, як я. Це нагадує мені моє дитинство у Чикаґо, де я мав прибирати сніг. Маю дякувати моєму батькові, він ніколи не стверджував, що це загартує мою вдачу чи чи навчить цінувати важку працю.

- Снігоприбиральна машина дорога, - казав він. - А ти безплатний.

Якось я поскаржився нені.

- Не будь слабаком, - відказала вона.

Ще одна новина - лишилось сім днів до збирання врожаю, а я все ще не підготувався. Спочатку мені потрібно зробити мотику. Ще потрібно зробити ззовні комору для картоплі. Не можна просто насипати її купою назовні. Перший сильний шторм створить Велику марсіянську міграцію картоплі.

Хай там як, усе це має почекати. У мене цілий день справ. Після розчищення сонячних стільників я маю перевірити увесь сонячний масив, щоб переконатись, що шторм не пошкодив його. Відтак потрібно зробити те саме з ровером.

Ліпше скоріше починати.

Повітряний шлюз 1 поволі знизив тиск до 1/90 атмосфери. Уотні, одягнений у скафандр для ПЧД, чекав завершення декомпресії. Він робив це буквально сотні разів. Будь-які сумніви, які він міг мати у Сол 1, давно минули. Тепер це був просто нудний клопіт перед виходом на поверхню.

Коли зниження тиску продовжувалось, атмосфера Габу тисла на повітряний шлюз, і АЛ102 розтягнувся востаннє.

119 Сола Габ отримав тріщину.

Початковий розрив був менше ніж 1 міліметр. Перепендикулярні вуглецеві волокна мали запобігти збільшенню розриву. Та безкінечні навантаження розтягнули прямовисні волокна та послабили поземні до міри, коли ті вже не виконували свої функції.

Уся сила атмосфери Габу кинулася у тріщину. За десяті частки секунди розрив був уже метр завдовжки, сягаючи вздовж ущільнувального межі. Він поширився по усьому околу доки не натрапив на свою початкову точку. Повітряний шлюз більше не торкався Габу.

Коли Габ вибухнув, нестримуваний тиск жорстоко виштовхнув повітряний шлюзу як гарматне ядро. Усередині здивованого Уотні силою вихлопу притисло до задніх дверей повітряного шлюзу.

Повітряний шлюз пролетів 40 метрів поки упав на землю. Уотні, ще не отямившись від попереднього удару, вдарився обличчям об передні двері.

Видовий щит прийняв на себе поштовх, захисне скло потрощилось на сотні маленьких кубиків. Голова вдарилась об внутрішню поверхню шолома, від чого він знепритомнів.

Шлюз прокотився поверхнею ще 15 метрів. Товста підкладка у скафандрі Уотні вберегла його від перелому кісток. Він намагався зрозуміти, що коїться, але був заледве притомним.