Энди Уир – Марсіянин (страница 32)

Нарешті припинивши кочення, шлюз лишився лежати на боці у хмарі пилюки.

Уотні, лежачи горілиць, безтямно дивився вгору крізь отвір у захисному щиті шолому. З рани на чолі по обличчю цибеніла кров.

Збираючи до купи думки, він оволодів собою. Звернувши на бік голову, подивився крізь вікно задніх дверей. Поодаль брався зморшками Габ, який здувся, а перед ним лежало поле засіяне уламками.

Відтак до його вух долинуло шипіння. Уважно прислухаючись, він зрозумів, що це лине не від його скафандра. У повітряному шлюзі завбільшки як телефонна будка десь була маленька дірочка, яка випускала повітря.

Він зосереджено прислухався до шипіння. Потім обмацав розбитий видовий щит. Потім знову глянув крізь вікно.

- Та ви з біса знущаєтесь з мене? - сказав він.

Розділ 14

Аудіо журнал: Сол 119 (1)

Запис:

Знаєте що?! До дідька все! До біса цей шлюз, до біса Габ, до біса цю планету!

Справді, досить вже! Мені достатньо! Повітря мені вистачить на кілька хвилин, і сто чортів мені у пельку, якщо витрачу їх на гру з Марсом по його правилах. Мені настільки він остогид, що зараз знудить!

Лишається просто сидіти тут. Повітря небавом витече, і я помру.

Мені досить. Більше ніяких надій, ніяких самооблуд та ніякого винахідництва. Наївся під горло.

Аудіо журнал: Сол 119 (2)

Запис:

Ет… нехай. Я зігнав трохи злість і тепер мушу вигадати як врятуватись. Знову.

Тож…

Гаразд.

Я у повітряному шлюзі. Бачу Габ крізь вікно, він за добрі 50 метрів звідси. Зазвичай повітряний шлюз ПРИЄДНАНО до Габу. То ж саме у цьому проблема.

Повітряний шлюз лежить на боці, а я чую стійке шипіння. Значить або це втрата повітря, або тут десь змії. У кожному разі у мене проблеми.

А ще протягом… що б воно трясця не сталось насправді… я перекидався як пінбольна кулька і розтрощив мій видовий щит. Повітря зазнаки не йде на співпрацю, коли справа стосується величезних дірок у вашому скафандрі для ПЧД.

Схоже Габ повністю спустився і завалився. То ж навіть якби я і мав дієвого скафандра для ПЧД щоб у ньому вийти з повітряного шлюзу, мені не було б куди піти. Справа - лайно.

Я подумав хвильку. І вирішив, що маю вилізти зі скафандра. Він незграбний, а повітряний шлюз затісний. До того ж, не схоже, що він мені якось допомагає.

Аудіо журнал: Сол 119 (3)

Запис:

Справи не такі вже кепські, як видавались.

Так, я все ще у сраці. Але не так глибоко.

Не певен, що трапилось з Габом, але ровер має бути цілим. Він не бездоганний, та все це не дірява телефонна буда.

На мені ПЧД скафандр Бека. Свого я не носив з 6-го Сола, коли мене нашампурило. Скафандр Бека був мені майже за розміром та не мав дірок. Чому це важливо нині? Тому що на відміну від мого власного скафандра, у цьому є не використаний ремонтний набір.

Не треба радіти. Скафандру це не допоможе. Ремонтний набір - це конусовидний клапан з надлипкою смолою на ширшому кінці. Він замалий для використання на отворах більших ніж 8 см. Та й справді, якщо у вас 9-тисантиметрова дірка, ви помрете багато раніше ніж встигнете дістати набір.

Попри це, набір буде корисним, і можливо я зможу використати його щоб зупинити виток повітря зі шлюзу. А це ниньки моя найважливіша справа.

Теча невелика. Без видового щита ПЧД скафандр добре справляється з діркою повітряного шлюзу. Він додає повітря для підтримки тиску. Та колись повітря у нього скінчиться.

Я мушу знайти течу. Гадаю, вона біля моїх ніг, судячи зі звуку. Тепер, коли я вже не у скафандрі, я можу повернутись і глянути…

Нічого не бачу… Я чую її, але… це десь там унизу, та я не знаю де саме.

Я вигадав лише один спосіб знайти її - розпалити вогонь!

Так, я знаю. Багато моїх ідей пов’язані із підпалюванням чогось. І так, умисно влаштовувати багаття у маленькому, обмеженому просторі - це зазвичай жахлива ідея. Та мені потрібен дим. Лиш маленький жмутик серпанку.

Як завжди, я працюю з речами, котрі навмисно створені негорючими. Але ніякі перестороги НАСА не зупинять затятого палія з баком чистого кисню.

Увесь ПЧД скафандр зроблений із негорючих матеріалів. Те ж саме і з повітряним шлюзом. Мій одяг теж не горить, навіть нитки.

Спочатку я збирався перевірити сонячний масив та полагодити його, якщо знадобиться, після минулонічного шторму. Тому маю з собою скриню з інструментами. Але переглянувши все у ній, бачу, що там лише метал та негорючий пластик.

Я щойно збагнув, що у мене є дещо горюче - моє волосся. Має спрацювати. У ремонтному наборі є гострий ніж. Я зголю трохи волосся з руки у маленьку копицю.

наступний крок - кисень. Коли я перетворював гідразин у воду, у мене були трубки, торби для сміття та інші розкоші. Тепер у мене не буде нічого вишуканого на зразок струменя числого кисню. Все що можу зробити, це підкрутити налаштування ПЧД скафандра, щоб збільшити частку кисню в усьому повітряному шлюзі. Гадаю, збільшення її до 40% має вистачити.

Все що мені тепер потірбно - це іскра.

У скафандрі для ПЧД є електроніка, але вона працює на дуже низькій напрузі. Не думаю, що зміг би отримати з неї електродугу. Крім того, я не хочу псувати електроніку скафандра. Він мені потрібен у справному стані, щоб дістатись до повітряного шлюзу ровера.

Сам повітряний шлюз теж має електроніку, але вона працює на електриці Габу. Гадаю, НАСА ніколи не розглядали можливість його роботи після польоту на 50 метрів. Ледацюги.

Хоча пластик і не горить, але кожен, хто грався з повітряною кулею, знає, як добре вона збирає статичний заряд. Як тільки я накопичу заряд, я зможу отримати іскру торкнувшись металевого інструмента.

Цікавий факт: саме так загинула команда Аполону 1. Побажайте мені удачі!

Аудіо журнал: Сол 119 (4)

Запис:

Я у коробці повній смороду від паленого волосся. Не найкращий запах.

На мою першу спробу вогонь спалахнув, але дим курився довільно навсібіч. Його розносило моє власне дихання. Тому я затамував віддих і спробував ще раз.

Під час другої спроби усе задув мій скафандр для ПЧД. З видового щита струменів слабкий потік повітря, бо скафандр увесь час замінював втрачене повітря. Тому я вимкнув скафандр, затамував віддих та спробував знову. Потрібно було поспішати - тиск продовжував падати.

Під час третьої спроби усе зіпсував швидкий рух рукою, з яким я розводив вогонь. Простий порух поряд створює достатньо вирувань щоб навсібіч розігнати дим.

Під час четвертої спроби я мав скафандр вимкненим, затамував віддих, і коли настав час запалювати вогонь, я зробив це дуже повільно. Відтак спостеріг як маленький жмутик куряви слизнув до підлоги повітряного шлюзу та зник крізь шпаринку заширшки з волосинку.

Ось ти де, маленька теча!

Я ковтнув повітря та увімкнув скафандр для ПЧД. За час мого маленького експерименту тиск упав до 0,9 атмосфери. Але кисню було достатньо, щоб могли дихати я і вогонь. Скафандр швидко повернув усе до норми.

Дивлячись на шпарину, я бачу, що вона зовсім маленька. Заклеїти її за допомогою ремонтного набору зі скафандра було б нічого не варто, та зараз, коли я думаю про це, я розумію, що це погана ідея.

Я маю якось полагодити видовий щит. Я покищо не знаю як, але ремонтний набір і його стійка до тиску смола певно дуже важливі. І я не можу використовувати їх частинами. Щойно я порушу пакування ремонтного набору, два компоненти смоли змішаються, і я матиму 60 секунд до її затвердіння. Я не можу просто взяти трохи, щоб залатати тріщину.

Був би час, я можливо дійшов би якогось рішення для видового щита. Відтак я б приділив кілька секунд із того плану, щоб розмазати смолу по шпарині повітряного шлюзу. Але у мене немає часу.

Рівень у N2 баку впав до 40%. Я мушу негайно залатати цю тріщину, і повинен зробити це без ремонтного набору.

Перша ідея: Маленький нідерландський хлопчик. Я облизую свою долоню та кладу поверх шпарини.

Гаразд… Я не можу створити достатню щільність, тому буде потік повітря… холоднішає… стає досить незатишно… добре, до біса це.

До другої ідеї. Липка стрічка!

У моїй скрині для інструментів є липка стрічка. Наклеймо трохи та погляньмо, чи сповільниться витік. Цікаву, скільки часу вона протримається, перш ніж тиск прорве її. Саме зараз накладаю її.

Ось так… поки що тримає…

Нумо гляньмо скафандр… Показники говорять, що тиск стійкий. Схожу липка стрічка служить гарною латкою.