Энди Уир – Марсіянин (страница 33)

Почекаймо та дізнаймося, чи триматиметься вона далі…

Аудіо журнал: Сол 119 (5)

Запис:

Минуло 15 хвилин, а липка стрічка все тримається. Схоже ця проблема вирішена.

Навіть трохи розчаровує. Я вже почав випрацьовувати план з укриванням шпарини кригою. У мене є 2 літри води у поїлці скафандру для ПЧД. Я міг би вимкнути нагрівач у скафандрі і дозволити повітряному шлюзу охолонути до замерзання. Відтак я б… ну та нехай.

Можна було скористатись кригою. Кажу просто, щоб ви знали.

Гаразд. Наступна проблема: як відремонтувати мій скафандр для ПЧД? Липка стрічка змогла заклеїти шпарину завширшки з волосинку, але не зможе витримати одну атмосферу тиску на площі мого розбитого видового щита.

Ремонтний набір замалий, та все ще корисний. Я можу розмазати смолу по краях видового щита, відтак наліпити щось зверху, щоб затулити отвір. Та є проблема: чим мені накрити отвір? Потрібно щось, що витримає великий тиск.

Роззираючись довкола, я бачу лише одну річ, котра витримає одну атмосферу - це сам скафандр для ПЧД. Багато матеріалу, можна навіть відрізати. Пам’ятаєте, як я різав полотно для Габу на стрічки? У мене з собою у скрині з інструментами є ті самі ножиці.

Якщо вирізати з мого ПЧД скафандра шматок, то у ньому лишиться інша дірка. Але я можу вибрати форму і положення цієї дірки.

Так… Гадаю, я придумав. Я відріжу собі руку!

Ну, ні. Не мою руку. Руку скафандра для ПЧД. Переріжу точно під лівим ліктем. Відтак можна розрізати її вздовж, отримуючи таким робом прямокутник. Він буде достатньо великим для заклеювання видового щита, а смола триматиме його на місці.

Матеріал призначений витримувати атмосферний тиск? Є.

Смола призначена забезпечувати щільність під вказаним тиском? Є.

А як щодо дірки, що видніється на кінці руки-коротуна? На відміну від мого видового щита, матеріал скафандра гнучкий. Я стисну його докупи і заклею смолою. Доведеться притискати ліву руку до свого боку, коли буду у скафандрі, але місця вистачить.

Я розмазуватиму смолу дуже тонко, але вона буквально є найсильнішим адгезивом, відомим людині. І вона не зобов’язана створити бездоганне склеювання. Потрібно лише протриматись доки я дістанусь безпечного місця.

А де буде те “безпечне місце”? Не уявляю.

Та нехай, по одній проблемі за раз. Саме зараз я лагоджу скафандр для ПЧД.

Аудіо журнал: Сол 119 (6)

Запис:

Відрізати рукав від скафандра було легко, так само легко було розрізати його вздовж, щоб отримати прямокутник. Ці ножиці міцні як дідько.

Очистити видовий щит від скла виявилось важче ніж я думав. Навряд воно прохромить матеріал ПЧД скафандра, але я не хочу ризикувати. До того ж, не хочу, щоб скло покололо мені обличчя, коли я буду у нього вдягнений.

Відтак настала складна частина. Коли я розкрив ремонтний набір, я мав 60 секунд до застигання смоли. Я вишкріб її з набору своїми пальцями та швидко намастив нею навколо ободу видового щита. Відтак узяв решту смоли і заклеїв дірку у рукаві.

Я притис прямокутник матеріалу зі скафандра до шолома. Тримав його міцно обома руками, а коліном тиснув на шов на рукаві.

Я тримав усе доки не дорахував до 120. Щоб бути певним.

Схоже, усе вдалось. Латка виглядала надійною, а смола закам’яніла. Та попри це я приклеїв руку до шолома.

Припиніть сміятись

Озираючись назад, я розумію, що використовувати пальці для намазування смоли - не найкраща думка. На щастя. ліва рука все ще була вільною. Після деякого періоду крехтіння і лайки я таки дотягнувся до скриньки з інструментами. Коли знайшов викрутку, то зміг як долотом відділити себе від шолома (почуваючись протягом усього процесу цілковитим дурнем). Це була тонка справа - я не зотів зняти з пальців шкіру. Тому я просунув викрутку між шоломом і смолою. Я зміг звільнити руку не проливаючи крові, тому вважаймо це перемогою. Та тепер загусла смола довго триматиметься на моїх пальцях, як у дитини, яка захопилась суперклеєм.

Користуючись наручним комп’ютером, я створив у скафандрі тиск 1,2 атмосфери. Латка на видовому щиті вигнулась уперед, але втрималась на місці. Рукав наповнився, погрожуючи прорвати новий шов, але лишився цілим.

Відтак поглянув на показники, щоб визначити стан герметичності.

Відповідь: не дуже.

Скафандр розрахований на 8 годин використання. Це потребує 250 мл рідкого кисню. З міркувань безпеки скафандр має цілий літр О2 ємності. Але це лише половина історії.

Решту повітря складає азот. Він там для створення тиску. Коли скафандр протікає, саме ним відновлюється втрата. Скафандр має 2 літри рідкого N2.

Скафандр просто розплескував повітря. За 60 секунд було втрачено стільки, що тиск у всьому шлюзі піднявся до 1,2 атмосфери.

Припустімо, що об’єм повітряного шлюзу - 2 кубічні метри. Надутий скафандр для ПЧД мабуть приймає з цього половину. Для додавання 0,2 атмосфери до 1 кубічного метра потрібно 5 хвилин. Це 285 г повітря (можете не сумніватись). Повітря у баках складає близько 1 грама на кубічний сантиметр, тобто я щойно втратив 285 мл.

Три баки разом мали на початку 3000 мл. Багато із того було використано для підтримання тиску поки повітряний шлюз протікав. А ще моє дихання перетворило частину кисню у вуглекислий газ, котрий всотався у фільтри СО2 у скафандрі.

Згідно з показниками, у мене є 410 мл кисню, 738 мл азоту. Разом це дає майже 1150 мл для користування. Якщо поділити цю кількість на 285 мл на хвилину…

Коли я вийду з повітряного шлюза, це скафандр для ПЧД протримається 4 хвилини.

Лайно!

Аудіо журнал: Сол 119 (7)

Запис:

Гаразд, я ще трохи подумав.

Який сенс іти до ровера? Я просто потраплю у пастку. Додатковий прострі - це добре, та я все одно помру. Нема відновлювача води, нема оксигенатора, нема їжі. Виберіть щось, всі названі проблеми смертельні.

Я мушу відремонтувати Габ. Я знаю, що робити, ми тренувались для цього. Але на це знадобиться багато часу. Мені доведеться борсатись у недавно впалому полотні щоб знайти запасні матеріали для латання. Відтак потрібно буде знайти течу та заклеювати її.

Та на це знадобляться години. а мій скафандр для ПЧД - лайно.

мені знадобиться інший скафандр. Мартінезів був раніше у ровері. Я тяг його з собою увесь шлях до Патфайндера і назад, на випадок потреби запасного. Але потім я повернувся та поклав його назад у Гаю.

Трясця!

Гаразд, значить треба роздобути інший скафандр до того, як залізу і ровер.

Котрий? Джогансенів мені замалий (наша Джогансен маленька дівчинка). Ллюїсів повен води. Насправді, тепер він повен криги, яка швидко сублімує. Латаний і клєний скафандр, який нині у мене - це Беків, а мій початковий скафандр має у собі дірку. Тому лишаються скафандри Мартінеза і Бека.

Я лишив Мартінезів біля ліжка. на випадок, якщо скафандр швидко знадобиться. Звісно, після раптової декомпресії, він може бути де завгодно. Та все ж, є звідки починати пошук.

наступна проблема: я приблизно за 50 метрів від Габу. Бігти при 0,4g одягненим у незграбний скафандр для ПЧД - це не легко. У найліпшому випадку я розженусь до 2 метрів на секунду. Це дорогоцінні 25 секунд, майже восьма частина з мох 4 хвилин. Я маю зменшити цю частку.

Але як?

Аудіо журнал: Сол 119 (8)

Запис:

Я котитиму цей клятий повітряний шлюз.

він схожий на телефонну будку, що лежить на боці. Я вже дещо спробував.

Я зрозумів, що якщо я хочу перекотити його, то мені треба якомога сильніше налетіти на стіну. І я маю бути в повітрі у цей момент. Я не можу опиратий об якусь частину шлюзу. Сили будуть взаємно протидіяти, і він взагалі не рухатиметься.

Спочатку я пробував відштовхнутись від однієї стіни та вдаритись об другу. Повітряний шлюз трохи ковзнув, і це все.

Далі я спробував зробити понадвідтиск від землі та перетворитись у літуна (слава 0,4g!), після чого копнути стіну обома ногами. Знову, лише ковзнув.

Третього разу я зробив це правильно. Штука у тому, щоб поставити обидві ноги на землю біля стіни. Відтак я підкидаю себе до гори протилежної стіни і б’юся спиною. Коли я це щойно спробував, цього вистачило щоб підважити повітряний шлюз та перекотити його на одну грань до Габу.

Ширина повітряного шлюзу метр, тому… ет… доведеться зробити це ще 50 разів.

У мене після цього пекельно болітиме спина.

Аудіо журнал: Сол 120

Запис:

У мене пекельно болить спина.