Энди Уир – Марсіянин (страница 18)

- Так і є, - сказала Ірен. - Його обрали у місію почасти через його особистісні риси. Команда Арес має перебувати у купі протягом 13 місяців. Соціальна сумісність - це головне. Марк не тільки може поладнати з будь-яким колективом, він ще й допомагає групі працювати краще. Це був жахливий удар для команди, коли він “помер.”

- І вони продовжують думати, що він мертвий? Команда Аресу 3?

- Так, це правда на жаль, - підтвердила Ірен. - На горі вирішили приховувати це від них, принаймні поки що. Я впевнена, що це було не легке рішення.

Кеті витримала паузу, а потім сказала:

- Гаразд. Ви знаєте, що я хочу спитати: що твориться нині у нього у голові? Як така людина, як Марк Уотні, реагує на таку ситуацію? Покинутий, самотній, гадки не має, що ми його намагаємось урятувати?

- Не можна сказати напевно, - сказала Ірен. - Найбільша небезпека - це втратити надію. Якщо він вирішить, що шансів на рятунок немає, він припинить спроби це зробити.

- Тоді усе добре поки що? - сказала Кеті. - Схоже, він вперто працює. Він готує ровер до довгої подорожі і перевіряє його. Він збирає бути на місці, коли сяде Арес 4.

- Це одне з пояснень, так, - сказала Ірен.

- А є інше?

Ірен обережно сформулювала свою відповідь перед тим, як заговорити:

- Коли стикаєшся зі смертю, людина хоче бути почутою. Вона не хоче помирати самотньою. Може йому просто треба радіо на МЗЧ, щоб поговорити з кимось перш ніж померти.

- Якщо він втратить надію, він не турбуватиметься порятунком. Єдина його мета буде дістатись радіо. після того він мабуть вибере простий шлях замість голоної смерті. Медичне забезпечення місії Арес вміщує достатньо морфіну для летальної дози.

Після кількох секунд мертвої тиші у студії Кеті повернулась до камери.

- За мить ми повернемось.

- Агов, Венку, - почувся голос Брюса з мікрофону.

- Брюсе, привіт, - сказав Венкат. - Дякую, що знайшов час. Я хотів поговорити про попереднє забезпечення.

- Без проблем. Що у теб ена думці?

- Припустімо, ми спромоглись посадити їх м’яко. Як Марк знатиме про це? І як він знатиме де шукати?

- Ми теж думали про це, - сказав сказав Брюс. - У нас є деякі думки.

- Я уважно слухаю, - сказав Венкат.

- Ми ж все одно відправимо йому систему зв’язку, так? Можна увімкнути її після посадки. Вона транслюватиме на частотах ровера і скафандра. Також, це має бути сильний сигнал.

Ровери зроблені так, що можуть зв’язуватись лише з Габом і один одним; передбачалось, що джерело сигналу буде в межах 20 км. Тільки приймачі не дуже чутливі. Скафандри для ПЧД ще гірші. Але якщо сигнал буде сильним, усе вдасться.

Як тільки забезпечення примарситься, ми визначимо його точне положення супутниками, а потім передамо це Маркові, щоб він міг забрати його.

- Але він мабуть не слухає, - сказав Венкат. - Чому б йому це робити?

- На це випадок у нас є план. Ми зробимо купу яскравих зелених стрічок. Достатньо легких, щоб вони літали довкола після падіння, навіть у марсіянській атмосфері. На кожній стрічці буде надруковано “МАРКУ, УВІМКНИ РАДІО”. Наразі ми працюємо над відпускним механізмом. Звісно, це станеться у процесі посадки. Найкраще, за 1000 метрів до поверхні.

- Мені подобається, - сказав Венкат. - Все, що йому лишиться, просто помітити одну із них. Він обов’язково візьме яскраву зелену стрічку, якщо побачить таку ззовні.

- Саме так і ми і думаємо, - сказав Брюс.

- Добре, гарна робота. Тримайте мене у курсі, - сказав Венкат.

- Венку, - сказав Брюс. - Якщо він скерує Уотнімобіль до Аресу 4, усе це буде заради нічого. Тобто, ми звісно можемо посадити усе на Аресі 4, якщо знадобиться, але…

- Але він буде без Габу. Еге-е-е, - сказав Венкат. - По одній проблемі за раз. Повідомте мені, коли буде готовий відпускний механізм для тих стрічок.

- Зробимо.

Після того, як він закінчив дзвінок, він побачив е-лист від Майнді. “Уотні знову у русі.”

- Усе ще їде по прямій лінії, - сказала Майнді, вказуючи на монітор.

- Угу, - сказав Венкат. - І дурню ясно, що він не прямує до Аресу 4. Хіба що він огинає якусь природну перешкоду.

- У нього немає ніяких природних перешкод, - сказала Майнді. - Це ж Ацидалійська рівнина.

- То там сонячні стільники? - спитав Венкат, вказуючи на екран.

- Ага, - мовила Майнді. - Він зробив звичайні 2 години їзди, ПЧД, 2 години їзди. Тепер він за 156 км від Габу.

Обоє втупились у екран.

- Чекай… - сказав Венкат. - Чекай, не може бути…

- Що? - спитала Майнді.

Венкат схопив стосик папірців для нагадувань і ручку.

- Дай мені його розташування і розташування Габу.

Майнді перевірила по своєму екранові.

- Нині він у… 28,9°Пн, 29,6°Зх.

Кількома рухами вона відкрила інший файл.

- Габ у 31,2°Пн, 28,5°Зх. Що ви побачили?

Венкат закінчив записувати.

- Іди зі мною, - сказав він, швидко виходячи.

- Ем-м-м, - Майнді затиналась, йдучи за ним, - куди ми йдемо? - Спитала вона, коли вдалось наздогнати Венката.

- У кімнату відпочинку СупЗв’язу, - мовив Венкат. - У вас все ще висить на стіні та мапа Марса?

- Звісно, - відповіла Майнді. - Але ж це просто постер з крамниці подарунків. У мене на комп’ютері є високоякісні цифрові мапи…

- Ні, на тих я не зможу малювати, - сказав він. Відтак, завернувши за ріг до кімнати відпочинку, він вказав на мапу Марса на стіні. - Та я можу малювати на цій.

Кімната відпочинку була порожня, якщо не рахувати комп’ютерного техніка, який попивав каву. Несподівана поява Венката та Майнді захопила його увагу.

- Добре, на ній є лінії довготи і широти, - сказав Венкат. Дивлячись на свій “наліпчик”, а потім ковзаючи пальцем по мапі, він намалював Х. - Оце Габ, - сказав він.

- Гей, - вигукнув технік. - Ви що, малюєте на нашому постері?

- Я куплю вам новий, - сказав Венкат не озираючись. Відтак він намалював іншу Х. - Це його поточне розташування. Знайди лінійку.

Майнді роззирнулась навколо. Не знайшовши лінійки, вона схопила нотатник техніка.

- Гей! - запротестував технік.

Використовуючи пряме ребро нотатника Венкат накреслив лінію від Габа до розташування Марка і продовжив її далі. Потім відступив на крок.

- Так і є! Саме туди він і зібрався! - збуджено вимовив Венкат.

- О! - вимовила Майнді.

Лінія проходила точно через центр яскравої жовтої крапки на мапі.

- Патфайндер! - сказала Майнді. - Він рухаєтьс до Патфайндера! (прим.п., Pathfinder - програма NASA з вивчення Марса однойменним посадковим модулем і марсоходом Соджорнер («Поселенець», англ. Sojourner) в 1996—1997 роках.)

- Ага! - сказав Венкат. - Тепер ми щось маємо. Це близько за 800 км від нього. Він може дістатись туди і назад з наявними при ньому запасами.

- І притягнути Патфайндер і ровер Соджорнер з собою, - додала Майнді.