Джон Стейнбек – НА СХІД ВІД ЕДЕМУ (страница 63)

День розгорався швидко. Кейт сиділа біля ліжка і вглядалася у м’яке обличчя, розтулений рот, що вдихав і видихав повітря.

Фей неспокійно заворушилася, на сухих губах показалася слина, вона пробурмотіла щось невиразне, зітхнула і знову захропіла.

В очах Кейт блиснула тривога. Вона висунула верхню шухляду бюро і зазирнула в медичну скриньку закладу — настоянка опію, знеболювальне, мікстура Пінкем, крем-бальзам Голла, нюхальні солі, касторка, нашатирний спирт. Кейт підійшла до ліжка, змочила нашатирним спиртом носовичок і, відвернувшись, притиснула його до носа і рота Фей.

Задушливі пари подіяли, Фей з хрипом очуняла, вибираючись зі свого чорного павутиння. Широко розплющила очі, налякана до півсмерті.

Кейт промовила:

— Усе гаразд, матусю. Усе гаразд. У тебе був кошмар. У тебе був страшний сон.

— Так, кошмар,— і тут Фей знову здолав сон, вона впала на подушку і захропіла, але нашатирний спирт повернув їй частину свідомості, й тепер вона повсякчас неспокійно ворушилася. Кейт повернула пляшечку до шухляди. Прибрала на столі, витерла пролите вино і віднесла келихи на кухню.

В будинку було темно, хоча крізь запнуті штори вже пробивався день. Кухар ворочався у своїй прибудові за кухнею, намацував одяг, взував незграбні черевики.

Кейт рухалася дуже тихо. Випила дві склянки води, знову наповнила склянку, віднесла її до кімнати Фей і причинила двері. Вона підняла верхню повіку Фей — око дивилося на неї хвацько, але не ворушилося. Кейт діяла без поспіху, але точно. Вона узяла носовичок і понюхала. Нашатирний спирт частково вивітрився, але запах ще був сильний. Кейт приклала хусточку до обличчя Фей, і коли та вигнулася, повернулася і майже прокинулася, відняла її від обличчя, і Фей знову провалилася у забуття. Так вона зробила тричі. Потім відклала хусточку й узяла з мармурової кришки бюро в’язальний гачок зі слонової кістки. Відкинувши простирадло, вона приклала тупий край гачка до відвислих грудей Фей і натискала все сильніше, поки сонна жінка не почала скулити і корчитись. Потім Кейт тикала гачком у всі чутливі місця на тілі — під пахвою, в пах, у вухо, у клітор — і припиняла колоти, саме коли Фей ось-ось мала оговтатися.

Фей уже майже випливла на поверхню. Вона стогнала, чмихала і борсалася. Кейт погладила її по чолу, провела легкими пальцями по руці й ніжно до неї заговорила.

— Люба моя, люба. Тобі наснився страшний сон. Прокидайся від страшного сну, матусю.

Дихання Фей стало трохи рівнішим. Вона глибоко зітхнула, повернулася на бік і вмостилася зручніше, трохи постогнуючи.

Кейт випросталася, і її накрила хвиля запаморочення. Вона утрималася на ногах, пішла до дверей, дослухалася, вислизнула з кімнати й обережно пробралася до своєї спальні. Там вона швидко переодяглася у нічну сорочку, халат і пантофлі. Розчесала косу, закрутила волосся і сховала його під чепець, потім ополоснула обличчя лосьйоном. І швидко повернулася до кімнати Фей.

Фей мирно спала на боку. Кейт відчинила двері в коридор. Вона підійшла зі склянкою води до ліжка і налила холодної води у вухо Фей.

Фей скрикнула, потім ще раз. Етель з переляканим обличчям визирнула зі своєї кімнати саме вчасно, щоб побачити Кейт у халаті й пантофлях біля дверей Фей. Кухар стояв просто у Кейт за спиною, він простягнув руку, щоб не дати їй увійти.

— Не заходьте, міс Кейт. Ви ж не знаєте, що там може бути.

— Дурниці, адже з Фей якась біда,— і Кейт рвонулася до ліжка.

Очі Фей були, як у навіженої, вона кричала і стогнала.

— Що трапилося? Що трапилося, моя хороша?

Кухар стояв посеред кімнати, а троє заспаних дівчат біля дверей.

— Скажи мені, що з тобою? — волала Кейт.

— Ох, люба — сни, сни! Вони нестерпні!

Кейт обернулася до дверей.

— Їй наснився кошмар — усе буде добре. Ідіть спати. Я з нею побуду. Алексе, принеси чаю.

Кейт була невтомна. Це відзначили інші дівчата. Вона ставила холодні компреси на голову Фей, що тріщала від болю, підтримувала її за плечі, коли поїла чаєм. Вона її пригортала і колисала, але вираз жаху не зникав з очей Фей. О десятій годині Алекс приніс бляшанку пива і поставив, не кажучи і слова, на кришку бюро. Кейт піднесла склянку до губ Фей.

— Це допоможе, люба. Випий.

— Я ніколи вже більше не зможу пити.

— Пусте! Випий, ніби це ліки. От і молодець. А тепер лягай і поспи.

— Я боюся засинати.

— Сни були такі погані?

— Просто жахливі, жахливі!

— Розкажи їх мені, матусю. Можливо, тобі полегшає.

Фей відсахнулася.

— Я нікому їх не розкажу. Як тільки мені могло таке наснитися? Це взагалі не мої сни.

— Бідолашна моя матусечко! Я так тебе люблю! — сказала Кейт.— Ти собі спи. А я відганятиму сни.

Мало-помалу Фей заспокоїлася і заснула. Кейт сиділа біля ліжка і не зводила з неї очей.

Розділ 21

1

Успіху в людських справах, що стосуються небезпеки і витонченості, вельми заважає поспіх. Як часто можна потрапити у пастку через квапливість! Якби людина робила важку й делікатну справу належним чином, вона мала б спершу визначити, якої мети треба досягти, а вважаючи цю мету бажаною, вона мала б зовсім про неї забути і зосередитися винятково на засобах досягнення. В такий спосіб можна було б уникнути хибних кроків, викликаних хвилюванням, чи поспіхом, чи страхом. Дуже мало хто зміг цього навчитися.

Кейт досягала успіхів тому, що вона або навчилася цього, або вже народилася з цим знанням. Вона ніколи не квапилася. Якщо виникала якась перепона, вона чекала, поки та зникне, а тоді рухалася далі. Вона мала здатність цілковито розслаблятися між періодами активних дій. А ще вона майстерно володіла одним прийомом, який складає основу спортивної боротьби — дати супротивнику виконати важку роботу, що призведе до його поразки, або перетворити його силу на слабкість.

Кейт не поспішала. Вона все швидко продумувала до кінця, а потім викидала це з голови. І починала відпрацьовувати метод. Вона будувала певну конструкцію і атакувала її, і якщо та виявляла бодай найменшу ознаку хиткості, руйнувала її і починала все від початку. Робила вона це або пізно вночі, або лишаючись на самоті, щоб нікому не впали в око ані зміни в її манері, ані її зосередженість. Конструкція, яку вона вибудовувала, складалася з людей, матеріалів, знань і часу. Вона мала доступ до перших і останнього, і починала здобувати матеріали і знання, але при цьому запускала в дію цілу низку непомітних пружинок і деталей і давала їм змогу набирати власний темп руху.

Спершу кухар розповів про заповіт. Напевне, це був кухар. Принаймні так думав він сам. Кейт почула про це від Етелі й узялася за нього в кухні, де він місив тісто для хліба: великі волохаті його руки були по самі лікті у борошні, долоні побіліли від дріжджів.

— По-твоєму, це порядно — розповідати, що ти був свідком? — тихо спитала вона.— Що про тебе подумає міс Фей, як гадаєш?

Він збентежився.

— Але я не...

— Що саме ти «не» — не казав нікому чи не думав, що цим можна зашкодити?

— Я не думав, що...

— Не думав, що ти розказав? Знали лише троє. Думаєш, це я розказала? Чи міс Фей?

Вона побачила збентеження у нього в очах і зрозуміла, що відтепер він сам не буде впевнений, що нікому не розповідав. За мить він уже буде переконаний, що то він.

Троє з дівчат розпитували Кейт про заповіт, зібравшись разом для хоробрості.

— Навряд чи Фей хотіла б, щоб я це з вами обговорювала. Алекс мав би тримати язика за зубами,— заявила Кейт. Коли їхня рішучість пригасла, вона додала: — А чому б вам не спитати у самої Фей?

— Та ні, ми на це не зважимося!

— Проте ви зважуєтеся базікати у неї за спиною! Що ж, ходімо до неї, і ви спитаєте про все, що вас цікавить.

— Ні, Кейт, ні.

— Тоді мені доведеться розповісти їй про ваші питання. Не хочете при цьому бути? Вам не здається, що їй було би приємніше знати, що ви не теревените у неї за спиною?

— Але ж...

— От мені було би приємніше, я це точно знаю. Мені завжди подобаються щирі люди.

Вона потроху заганяла їх на слизьке, підбурювала і зрештою заштовхала до кімнати Фей.

— Вони мене розпитували про відому тобі справу,— пояснила Кейт.— Алекс зізнався, що прохопився.

Фей трохи здивувалася.

— Та я, власне, і не думала робити з того таємницю.

— Добре, що ти так на це дивишся. Але ти ж розумієш, що я не мала права говорити, поки не скажеш ти.

— А тобі здається, що розповідати не варто?

— Та ні, зовсім ні. Я рада, просто мені здавалося, що я тебе зраджу, якщо заговорю перша.

— Ти така чудова, Кейт. Але я не вбачаю в тому жодної шкоди. Бачите, дівчата, я зовсім самотня на цьому світі, от я й узяла Кейт собі в дочки. Вона про мене піклується. Кейт, дай-но мені скриньку.