На сонці. Перше я побачив Небо.
В нестримному до нього пориванні
Ураз піднявся я на рівні ноги,
І озирнувся. Тіняві гаї,
Луги квітчасті, і долини сизі,
І вод вологий плескіт та перехлюп,
І вирування буйного життя,
Що бігло, в’юнилось, пливло, летіло,
Сюрчало в травах, щебетало в гіллі, —
Все сяйно посміхалося до мене!
Тоді себе уважно я оглянув,
Зчудовано торкаючись руками;
Ступив непевно крок, пішов, побіг,
Виграючи покірно-пружним тілом.
Але хто я? Відкіль? Нащо? – не знав.
Відкрив уста – вони заговорили,
Поіменовуючи все навколо:
Ти – Сонце, – мовив я, – велике світло!
Ти – ним освітлена зелена Земле!
Ви – пагорби, ліси, долини, ріки!
І ви, істоти ворухливі! – слово
Чи знак подайте: як я появивсь?
Хто той великий, що мене привів
У світ, дав радість трепетну життя
І поривання, щоб її збагнути?
Назвіте – я йому і поклонюсь!
Так промовляючи, я оддалявся
Од місця, де почав уперше дихать
І вперше світ побачив. Не озвавсь
Ніхто мені у відповідь. В зажурі
Самотній на квітчасту купину
Я опустивсь, і м’яко-незворушний,
Безвладно-млосний сон мене здолав,
Мов знову обертаючи в ніщо.
Враз появився наді мною Хтось —
Сон, а чи ява – і теплом життя
Наповнилося тіло. Він схиливсь
І мовив голосно: «Адаме, встань!
Твоя домівка жде тебе, людино,
Праотче незліченних поколінь
Людей – дітей Землі. Ти звав мене?
Я – тут. Дай, проведу тебе в твій Рай».
І, лагідно піднесений за руку,
Полинув я над юною Землею,
Та на гірській вершині опустивсь,
Що рівною поляною простерлась
З розкішним садом в плетиві алей,
Де кожне дерево – рясні плоди,
Налиті сонцем, щедро простяглої
Зривай, смакуй, спивай солодкий сік.
Аж голод я відчув, не знаний доти,
І потягнувся до дерев жадливо,
Як поміж ними виринула постать
Мого божистого Поводиря.
У радісному трепеті упав
Йому до ніг я – він мене підняв
І проказав співчутливо: «Я – той,
Кого шукаєш. Світ увесь навколо
Я сотворив. Даю тобі сей Рай.
Господарюй у нім та добувай
Смачну поживу. Од його щедрот
Втішайся досхочу, до насиття
Всім, крім одного: з дерева он там
Не споживай плодів, дающих силу
Знання добра і зла. у цім – зарок
