Тобі, щоб вірним був мені й покірним.
Посеред Раю – Дерево Знання
Росте, а поруч – Дерево Життя;
Тож пам’ятай мою пересторогу:
Не доторкайсь плодів Знання, бо плата
За них гірка. Як тільки покуштуєш,
Порушивши єдиний мій заказ,
То втратиш Рай, підеш у світ страждань
І стрінеш там невідворотну смерть».
Гримить мені й тепер у тих словах
Суворий вирок і свобідний вибір.
А потім прояснився його вид
І голос забринів: «Не тільки Рай,
Я – Землю всю передаю тобі
І роду людському; тобі скориться
Все: живе на суші, морі, у повітрі —
Звір, риба, птиця. Поскликаю всіх
Птиць і звірят – хай вклоняться тобі,
І кожне хай прийме од тебе ім’я,
І риби теж, хоч їх сюди не зву,
Бо зарідке жильцям води повітря».
Сказав – і позліталися птахи,
Посходилися звірі. Всі попарно
Зближались у процесії покірній;
Ті – шанобливо лет спиняли, інші —
Схиляли голови на знак підданства,
Як я давав їм імена, збагнувши
(Наскільки дозволяв Творець) їх суть.
Та рідного мені я не знайшов
Між ними і спитав сяйну Появу:
«Яке ім’я звеличити достойне
Усесвіту найвищого Владику,
Що гойно обдаровує мене,
Одним-єдиного, блаженством Раю?
Чи розділю його з ким? Чи самотній
Шукатиму тут втіху і розраду?»
На сміливе питання його вид
Ясний неначе усмішкою зблиснув:
«Невже тобі самотня ся Земля,
Се пахощами впоєне повітря,
Ся буйна зелень, сі істоти жваві,
Впокорені твоєму верховенству?
Чи не відкрилася тобі їх мова?
Чи розум їх не вартий визнання?
Шукай у них утіху, владарюй
Над ними величаво!» Так озвавсь,
Немов наказуючи, Вседержитель.
Я відповів з докором, хоч покірно:
«Не ображайся, мій великий Творче,
За сі слова. Ти сам мене возніс
Над тварями всіма, зробив їх паном,
Твоїм намісником. Хіба годиться
Мені з нерівнею водити приязнь,
Тоді як справжня дружба виростає
Із рівности, споріднености душ?
А ні – занидіє, переведеться
Взаємність і гармонія, і радість.
Чи втіху серед сих творінь знайде
Мій дух? Вони лише свій свого знають,
В собі подібних мають втіху: лев
З левицею спаровані доладно,
Та й інші звірі. Менше – звір і птах,
Ще менше – птах і риба. Непутяща
Була би приязнь буйвола і мавпи;
Ще недоладніша – моя й тварини».
