Коли питаєш і шукаєш. Небо —
Для всіх розкрита Господева книга,
Аби вичитували там дива
Його творіння та лічбу вели
Рокам і місяцям, дням і годинам.
Дарма, чи обертається Земля
У Небі, чи то Небо круг Землі,
Зважай: сей лік незмінний. Що за ним —
Те мудро приховав великий Зодчий
Од нас та од людей, щоб викликало
Зачудування, а не підзирання.
А тим, хто в Небо розумом вникає,
Лишає щедре поле для здогадок,
Що викликатимуть у Бога сміх,
Коли твої нащадки стануть креслить
Та вираховувать небесні рухи —
Центричні ексцентрично-коливні
В перехилах і нахилах орбіт,
У поворотах одна в одній сфер,
В пересіканнях циклів, епіциклів,
У колах кіл, – домислюючись ладу
В чудному плетиві. Вже й по тобі
Помітно – се настане. Ти питаєш:
Чому-то величезні і яскраві
Світилища та мали б слугувати
Малій і темній? І чи личить їм
Ходить круг непорушної Землі
В бездонних далях, щоб вона одна
Дари приймала? Перше поміркуй:
Хіба величина та світло значать
Довершеність і велич? Хай під Небом
Земля мала і темна – може, в ній
Добро вагоме багатіше Сонця,
Що розкида у мертву безвість світло,
І лиш Землі торкнеться – плодоносить?
І теє зваж: огромні та яскраві
Світила не Землі лиш, а й тобі,
Земному посланцеві, тут слугують
І славлять велич щедрого Творця
Будови неосяжної, щоб люди
Затямили: сей величезний дім,
Де зайняли вони в кутку куточок,
Не їхній, і призначення його
Зна лиш Господар; в тих гігантських колах
Нуртує зрима Божа всемогутність,
Дає потужний поштовх речовині
Та швидкості заледве не духовній.
Та й сам я, ти се знаєш, не повільний,
Коли летів од ранку до полудня
Від Неба, де домує Бог, на Землю,
У твій Едем, здолавши добру відстань,
Яку не виміряють жодні числа.
Се нагадавши, не наполягаю
На тім, що обертається все Небо
Навкруг Землі (хоч так воно здається
Землянам), тільки відкриваю очі
На мало обгрунтований твій сумнів.
Шляхи Господні од людей далекі,
І Небо – не близьке. Земним очам
І думці вік блукати у тих далях.
Що, як посередині всього – Сонце,
І тягнуться до нього і танцюють
Навколо у поклонах-вихилясах
Планети і твоя Земля – одна
З семи? Така для тебе непорушна,
