18+
реклама
18+
Бургер менюБургер меню

Джон Мильтон – Утрачений рай (страница 84)

18
Що їх чотириликі Серафими І всіяна очима колісниця Несхибливо метали усебіч; Ще й кожне око бризкало вогнем Громлящим на отвержених. Поникла Потрощена, знеможена, пом’ята Пиха безбожна й занепала сила. І вгамував Бог гнів на півдорозі, Бо не волів їх нищити назовсім, Лиш викинуть з Небес. Отож підняв Повержених і далі гнав, мов розтіч Овець лякливих і покірних кіз. У гурбище тісне впереміш збив їх, Підстьобуючи громом, мов бичем, Штовхав, оторопілих, аж до краю Небес. Там зблисли кришталеві мури Високі й враз розпались удвобіч — Зяйнув жахливий отвір у глибінь Бездонну. Гнані скраю відсахнулись Назад. А тут – громи. Тож стрімголов Розгромлені безбожці провалились Із осяйних Небес у вічну тьму. Почуло Пекло навіжений лемент І гвалт того провалу, аж злякалось; Одринуло б убік – хай кануть мимо; Але сувора Доля закріпила Підмурки Пекла твердо. Дев’ять днів Вони провалювалися крізь Хаос Бурунно-вихряний. Услід ревла Вдесятикрат розбурхана, безтямна Анархія – вже й Хаосу загроза. Тоді розверзлася пекельна паща І, проковтнувши грішних, зачинилась. Відтоді Пекло – їх скорботний дім, Гірка оселя невмирущих мук. А Небеса полегшено зітхнули Кришталеві, і мури кругнебесні Оновлено зімкнулися. Месія На Божій колісниці переможно Вертавсь у славі до своїх святих, Зчудованих Його всесиллям. Всі Врочисто рушили Йому назустріч, Отінені пальмовим віттям. Всі Вигукували радісно «Осанна!» Вславляли Сина Божого, Месію, Звитяжця й гідного Царя Царів. У хвилях співу й гуків «Слава! Слава!» Він линув у небесну височінь Все вище, до Святині Всіх Святинь, Де Бог-Отець прийняв його, й праворуч Бог-Син возсів у Славі. Про Небесне Тобі розповідав я, зодягавши Все те в доступну для землян одежу Речей і вимірів: про незбагненну І неосяжну для людей війну Сил Ангельських з намови Сатани, Що у гордині важились на Бога І преглибоко впали. Їх Вожай Непримиренний чорно заздрить людям І підступи плете, аби вас звабить На непокору Богу й сим помщати На вас Творцеві за падіння власне, Щоб з грішними каралися і ви. Отож не слухай влесливих порад І звабних нашептів. Остерігай