Ба! Духи злі й Сіон взяли в полон,
Щоб заслонити світло чадом тьми.
Найперший Молох – лютий володар,
Весь скупаний у крові людських жертв
І в матірних сльозах. Під бубнів грюк.
Тимпанів брязк і навіжений крик
Жерців конали у вогненнім лоні
Молохового ідола невинні
Діти, одібрані у матерів.
Велося так на землях, де жили
Амонітяни – молохопоклонці.
Розтління не минуло і Юдеїв:
Цар їхній добрий, мудрий Соломон,
І той блудив і поклонявся злому,
Бо збудувати повелів святиню
Молоху на Оливковій горі,
Де храм Єгови насупроти й щедро
Оддав жерцям кривавих ритуалів
Енномів яр з-під стін єрусалимських,
Пізніше прозваний «Геєна чорна».
За Молохом – Хемос, божок Моаву,
Що од квітучих виноградів Сибми
До Моря Мертвого вздовж узбережжя
На сороміцьких гульбищах витав
І під ім’ям Пеора спокусив
Ізраїльтян, коли ішли з Єгипту.
Ним зваблені, накликали на себе
Біду. Та потяг сластолюбних гульбищ
Їх млоїв знов – бо і в гаях Еннома
Сплітались у задушливих обіймах
Жорстокість Молоха й Хемоса хіть,
Аж Іосія-цар прогнав їх геть.
За ними – божища земель широких
Від вод Євфрату і до меж Єгипту
Множинні Ваалім і Аштарот.
Ті – в чоловічих, ті – у жіночих
Різноманітних втіленнях відомі,
Бо духи будь-яку приймають стать
Чи зразу дві; їх етерична сутність,
Легка і чиста, усотується в світ речей,
Заходить вільно в нетривке житло
З кісток і плоті чи у кристалічні
Породи, подих вітру, світла блиск,
В яскравість чи у тьму – аби творити
Свої діла любови чи вражди.
Для сих-то демонів Ізраїльтяни
Зрікалися свого живого Бога.
Вівтар його лишали в запустінні,
Ниць падали у ноги тим бовванам
І карані були: бо їх самих
Тоді долали збройні їх сусіди,
Ниць клали й забивали у кайдани.
За цими вслід – Астарта фінікійська –
Богиня неба, вінчана сріблистим
Півмісяцем. Її ясна подоба
Приваблювала в місячнії ночі
Дівчат сидонських: їй у подарунок
Несли зітхання, молитви й пісні.
І на Сіоні ті пісні лунали,
Де Цар великосердно-жонолюбний,
Вимолюючи пестощі в наложниць,
Облюбував для ідолині храм.
За нею підійшов Таммуз-воскресник,
Той, то його оплакували жони
Ліванські та сирійські кожне літо,
