Усобиці небесній: подолає
Архиврага і закує в кайдани.
З лицем, жахним од гніву крикнув:
«Ти! Призвідцю Зла, неназваного в нас!
Вже назване, хмільне, розперезалось —
Тож знай: ця оргія обридливо тяжка
Обернеться похміллям іще тяжчим
Для тебе, що злочинно потривожив
Небесний мир і лад, звихнув Природу.
Ти вільних духів надихнув злобою,
Накликав лихо, Небесам чуже.
Звів тих, що досі праведні були.
Не здумай зводить більше – відкинутий,
На віки вічні виклятий з Небес,
Чужих війні й насильству! Геть відсіль
Із посіпаками твоїми в Пекло,
Для вас вготоване! Шалійте – там.
А ні, на тебе упаде сей меч
Чи Божа кара, гірша од меча».
Ледь мовив се Князь Ангелів Господніх,
А Сатана до нього: «Марна праця!
Мене балачками не налякаєш,
Коли оружжям залякать не зміг.
Чи хоч один з моїх бійців не встояв?
Чи впавши, знов до бою не встає?
Непереможні, вірні нашій правді,
Чужі твоїм імперським домаганням,
Погрозами нав’язуваним. Знай:
Те, що зовеш ти Злом, єсть наша Слава.
Її нам перемога дасть. А ні —
Хай радше спопеляться Небеса
І стануть Пеклом: ним не залякаєш.
Коли не Владу – виборем Свободу,
Хоча б тобі допомагав сам Той,
Кого зовеш Усемогутнім. Я
Шукав тебе і наздогнав з мечем».
По сих словах почався поєдинок
Небачений і несказанний. Мова
Людська (та й ангельська) не передасть
Нема з чим порівняти дій Стратегів
Небесної імперії в двобої.
Щити їх, мов два велетенські Сонця,
Зловісно зближувалися. Мечі
Заблискотіли, мов страшні орбіти.
Від жаху розступилися війська
Поблизу небезпечного простору
Мечевих смерчів. Як би порівняти
Велике і Мале – небесне й ваше?..
Се так, немов зламалась рівновага
Природних сил Усесвіту, й війна
Йде між сузір’ями. Скрегочуть сфери,
І дві планети, вирвавшись з орбіт,
Зударились… Мечі знялися вгору.
Тримали їх найдужчі в Небесах
Правиці (тільки Богова рука
Потужніша), аби одним ударом
Розтрощувальним завершити спір.
І відбулося: Михаїлів меч,
Гартований у Боговій зброярні,
У змаху блискавичному розсік
Надвоє панцир Сатани й глибоко
У враже тіло вгризся: потрощив
Кістки та ласо захлинувся м’ясом.
Тоді-то вперше Сатана пізнав
Біль! Скорчився й на мить заціпенів.
