18+
реклама
18+
Бургер менюБургер меню

Джон Мильтон – Утрачений рай (страница 74)

18
Що той в ту мить ні подумки, ні рухом Не ухиливсь – не встиг; за тим одскочив У велетенському стрибку й осів, Припавши на коліно, та наставив Свій неосяжний спис. Так на Землі Стихія вод чи вулканічні сили, Прорвавшися, переміщають гору І втискують наполовину в грунт З гінкими соснами. Лише на мить, Побачивши підбитого Вождя, Завмерли Злі й ще більш осатаніли. А ми в звитяжному передчутті До бою поривались. Михаїл, Архистратиг Господній, наказав Сурмити наступ. Трубний звук потряс Простори Неба з краю в край. «Осанна! Всевишньому Осанна!» – вслід лунало. А вороги з несамовитим риком Вже ринулись у бій. Виття і лемент, Ніколи ще не чуті в Небесах, І навісний хряск, скрегіт, брязкіт зброї Та гуркіт мусянжових колісниць — Усе змішалось в ревище нестерпно Бридке. А зверху вогняним склепінням З обох боків одні супроти других Пронизували битву хмари стріл. Тяжка луна руйнівної війни Стогнала в Небесах. Якби Земля Була тоді – і Землю розхитало б. Не диво: воювали міліони Роз’ярених на тому й тому боці Небесних духів, кожен з котрих міг Усі природні первні обернути Собі на зброю. У жахній війні Було б дійшло до самозруйнування Домівки нашої – ясних Небес, Якби-то Сотворитель Всемогутній Не повгамовував запеклість яру Воюючих, – коли тісні фаланги У січі – наче армії, а лицар — За легіон боровся й прозирав Усю небесну битву; і стратеги Лише фронти гігантські розгортали Чи згортували. В бойовому шалі Всяк знав: звитяги без його не буде, Й ніхто ніде й на крок не відступав. А що усякий покладавсь на себе, Була там безліч героїчних діл. Все розростаючись, бої похмурі З твердих просторів вибухали вгору; Й повітря трісло: огонь жере огонь, І терези війни зрівнялись – поки Руйнівний Сатана, неначе смерч (Він того дня відзначився найбільше), У самій гущі битв не спостеріг, Як зблискували помахи меча Двосічного в руках у Михаїла Й когорти вражі клали у покіс. Туди посунув Сатана. Наставив, Заслонюючи друзів і себе, Свій з кутої десятикратно криці Щит адамантовий. Архистратиг, Його узрівши, зразу припинив Похмурий ратний труд у сподіванні, Що власноручно покладе кінець