18+
реклама
18+
Бургер менюБургер меню

Джон Мильтон – Утрачений рай (страница 70)

18
Й на ділі всі пізнали лиш одне: Він – добрий і про нашу гідність дбає, І не принижує, а возвишає Всіх нас, згуртованих круг Одного Глави. Ти важишся Його рівняти З собою! Ти – великий і преславний, Хай так. Але ні ти ані усе Небесне воїнство не порівнянне З Помазаником Господа єдиним; Бо Він – усемогутнє Боже Слово — Є Сотворителем усіх Небес, Нас і тебе. Він дарував нам Славу І поділив ієрархічно владу Начал, Могутностей, Корон, Престолів, Котрі під Скіпетром Його не гнуться, А возвишаються, бо Цар Царів Іде до всіх і Сам стає, як всі. Його закони – наші се закони, Бо Господева Честь і Слава – наші. А ти – не богохульствуй, не підбурюй! Покайсь, проси прощення! Поспішай Власкавити розгніваного Бога — Отця і Сина, поки ще не пізно!» Так ревно промовляв Архангел вірний. Та знехтували ті його промову; Подумали: дивак гарячкуватий, Одбився од загалу. Сатана, Зловтішно торжествуючи, вів далі: «Ти, кажеш – створені? І то – не Богом? А за Його дорученням Синок Нас, нібито, творив. От новина! Ми хочем знати, де таке чував ти, Чи, може, бачив, як тебе творили? До нас нікого не було. Ми – перші, Самосотворені, завжди нетлінні. Життєва власна сила в нас буяє. Відколи вивершилася Судьба І ми з’явилися, Сини Небес, Нам велич і могутнісь притаманні. Це власною правицею й потвердим: На ділі доведемо, хто нам рівня! Чи, може, до Всевишнього Престолу Покірно маємо колінкувати З благаннями?! Ні! Ми його здобудем Як Переможці! Йди оповісти Помазаника Божого, що чув тут, І поспішай!» Мов гул глибоких вод, Луною покотилася хвала Неізчислимих сонмищ – Сатані. А полум’яний Абдиїл безстрашно, Сам серед гущі ворогів, промовив: «Проклятий Духу, що одпав од Бога Та од усього доброго! Вже бачу Твоє й приспішників твоїх падіння Та жалюгідну долю. Наче пошесть, Ваш бунт і праведна за нього кара Ятритимуть однині Небеса. О, не турбуйсь! Уже не потривожить Тебе легке ярмо Царя Царів, І боляче трощитиме повік Твою нескореність. Мені ти кажеш Геть одійти од вас? Що ж, я піду, Поки на ваше зборисько злочинне Не ринув Божий гнів опієм і громом Усекараючим. Тоді у муках