18+
реклама
18+
Бургер менюБургер меню

Джон Мильтон – Утрачений рай (страница 59)

18
Почувши оповідь жони, Адам Озвався сумно: «Краща половино Мого єства! Мене також уразив Твій буйний і зухвалий сон. Боюся, Що там таїться Зло… Відкіль воно? Ти ж чистою сотворена… А втім, У нас душа – то розмаїття сил Великих і малих, де всі звітують Людському Розумові. А грайлива Уява позича в п’ятьох чуттів Різноманітні враження й невтомно Сплітає з них Фантазії та Мрії Й несе на розсуд Розумові. Той Все зважує і піддає випробі; Те стверджує, а інше відхиляє. Так добуваємо думки й знання. Але коли природний Розум спить, Не спить в своїй комірчині Уява, А ніби передражнює Природу, Споруджуючи прехимерний світ Із баченого й чутого недавно Або давно. То – сни. Такий і той, Що ти розповіла. Хоча у ньому Злостиво переплутано уривки Із нашої вчорашньої розмови, Ти не сумуй. В людський та й Божий ум, Бува, і злі думки на мить влітають І, викинуті геть, безслідно щезнуть. Коли у сні злякалась непокори, То уникатимеш її в’яву. Ну, посміхнися, люба! Будь як ранок, Що світові всміхається. Ходімо! Вже квіти порозплющували очі Й приберегли найтонші аромати Для тебе з ночі». Так втішав Адам Свою жону. І втішилась вона, Хоч забриніли в неї дві сльозини Й скотилися на кучеряві коси; Ще дві з очей цілунками забрав Адам на знак вибачливої ласки. Просвітлені, обоє поспішили До звичних справ своїх. Коли з Криївки На світло вийшли, життєдайне Сонце, Зі Сходу, в колісниці вогняній Над морем знявшись, пронизало Рай Промінням навскісним та освітило У ранішній рясній росі простори Едемськії. Прародичі Вселюдства Вклонилися й молитву проказали Ранкову – не однакову щодня, Бо не однакові слова хвали Й подяки Усевишньому злітали Самі собою з їхніх уст у співах Або в словах, звичайних чи співучих, Що виливали музику багатшу, Ніж наші арфи й дзвінкострунні лютні. Молилися: «О Вічний Добротворче, Всевладний Господи! Твої творіння Величні – перед нами. О, який же Тоді несказанно великий Ти, Благий наш Отче, що витаєш вище Усього зримого і – сам незримий — Даєш нам бачить часточку Себе В ділах Твоїх! Ви, Ангели, найперші Славте Того, кого ви, Діти Світла,