Узріти годні і в хорали й гімни
Оповиваєте ви Його Престол,
Де вічне Світло й темряви нема.
Йому хвалу несіте, від початку
Предвічного, тепер і повсякчас!
Ти, Зірко Вранішня із почту ночі,
Провозвіснице дня, немов корона
Над Місяцем усміхненим, – дзвени
Із сфери срібної Йому во славу,
Бо вже ряхтить росистий ранок!
О Сонцю! Ти – душа і око Світу,
Назви своїм Господарем Того,
Хто много тисяч крат од тебе більший
І вищий; прогрими Йому хвалу,
Коли встаєш, коли дійдеш зеніту
Й при заході! Ти, Місяцю, що з ночі,
Вклонившись, Сонцю уступаєш путь;
І ви, зірки незрушні в срібній сфері
Рухливій; ви – блукаючі світила
П’яти планет у таємничих танцях, —
Видзвонюйте достойну похвалу
Тому, хто з темряви покликав світло!
І ви, чотири первні сього світу —
Вода, вогонь, повітря й густина
У незліченній кількості одмін
Круговороту вічного – хваліте
Творця! Ви, мряки і тумани, й хмари,
Здіймайтесь над Землею, славте Бога,
Приймаючи благословення Сонця
Багряне, райдужне чи золотисте
Із незворушної блакиті Неба.
Спадайте зливами, напійте Землю!
Здіймаючись і падаючи, славте
Творця! І ви, вітри з усіх сторін,
Пестливі леготи і грізні бурі,
Хваліть Творця! Хитайтеся, дерева,
В поклонах Господу. Струмки й криниці
Буркотівливо-хлюпотливі, славте
Створителя! І ви, живі істоти,
Ті, що літаєте у піднебессі,
Вславляйте Бога крилами і співом!
Ті, що у водах плаваєте вільно,
Що різнорідно населили Землю,
Повільні й бистрі, звивисті й прямі, —
Несіть із гір, долин, струмків, гаїв
Хвалу Всевишньому, коли ми вмовкнем.
Даруй нам, Господи, Добро в сей день,
А як настане ніч і сили Тьми
До нас підкрадуться, розпороши їх,
Як Сонце розпорошує пітьму».
Отак вони молилися, невинні,
І душі їхні пройняло блаженство.
А потім почали свої труди
У буйноцвітті Раю, де рослини,
Змагаючись у невгамовнім рості,
Попереплутувалися й благали
Садівника-Адама: ох, звільни
Нас від безплідних сих обіймів!
Пагіння виноградне обвивалось
Круг стовбура міцного. Як жона
В обіймах пестить мужа, так лоза,
Покірлива чутливим пальцям Єви,
До кедра линула, солодко грон на.
Поглянувши на те, Небесний Цар
Ласкаво пожалів істоту ніжну.
