Ото розумний: вибрався із Пекла.
Та не втечеш від Божої покари.
Вона паде на тебе семикратно
І пожбурне у ще жахніше Пекло
Премудрого, щоб тямив: непокору
І в Пеклі, й поза Пеклом – скрізь карає
Всевишній. А, до речі, ти тут сам?
Де ж воїнство твоє? Чом не втекли
Усі? Чи в Пеклі тім ти слабкодухий,
Став відступником?» Сатана суворо
Насупився: «Ні, нам болить усім.
І не сховавсь од Пекла я, хоч сим
Мене шпигаєш. Я у чесній битві
Долав своїх князів і їх війська
Й не похитнувсь, коли на допомогу
Своїм нікчемам Бог послав громи.
А ти балакаєш собі на вітер,
Як ваші недотепи, бо не знаєш,
Що вірний вождь не віддає війська
Звитяжцю на поталу, а рушає,
Рятуючи своїх, шукать доріг
Для дальшої борні. Я сам здолав
Безодню Хаосу. Летів сюди
Розвідувати Світ Новий, бо Пекло
Про нього повниться чутками. Треба
Нам, караним, сей Новотвір освоїть,
Хай не для нас сотворений: сю Землю
Й довкілля її лагідне. А ви,
Зі страху влесливі низькопоклонці, —
Ви лиш виспівувати гімни здатні».
Йому Небесний Воїн відповів:
«То запевняєш, що тікав од болю,
А то – на вивідки сюди летів,
Як вельми вірний вождь. Ні, Сатано,
Ти брешеш. То не вірність, а наруга
Над вірністю докупи вас звела
В диявольську потвору бунтівничу,
В якої тулуб гідний голови.
Для тебе доблесть – зраджувати Бога,
Облудний лицеміре. Ще й борцем
За волю прикидаєшся! Той самий,
Хто в Небесах перед Усеверховним
Найбільш вислужувався. А чому?
Бо вже тоді плекав таємну мрію
Про всеверховність. Забирайся геть
Туди, відкіль утік! Через годину,
Якщо бува ти з’явишся в Раю,
Ми виволочимо тебе в кайданах
У саме Пекло; прикуєм навіки
Й надійніше замкнем пекельні брами».
Так він погрожував. Тут Сатана
Скипів од люті: «Служко! Ти мене
Собі за в’язня маєш?! У кайдани,
Тюремний стороже, закути хочеш?
Знай, посіпако ниций, гордий тим,
Що в супрязі з подібними гарцюєш
В міжзоряному просторі: як тільки
Торкнеш мене, то хай би й Цар Небесний
Допомагав тобі – моя правиця,
Тяженна, скрушить і тебе, і цих!»
Коли те мовив, ангельські загони,
Сріблисті, спалахнули враз червоно
Й суворо оточили Сатану,
До бою наїжачивши списи, —
Неначе стиглий лан гостроколосий,
