Й невинних сих істот». Так Херувим
По-юному поривисто й суворо
Картав Брага, і в тих простих словах
Була краса. Осікся Сатана,
Бо пройняло його жахне величчя.
Та перед ангелами непохитний
І гордовитий, зверхньо відповів:
«Де старший сторож?! Вже як сперечатись,
То краще з ним, ніж з усіма. Мене вам
Не подолать». На те йому Зефон:
«Отак маліє проти Правди Зло,
Бо навіть ще не провчене оружжям
Сахнулося». Здавивши лють, Диявол
Змовчав. Мов басовитий кінь в уздечці
Дибки стає, а йде, – так він пішов,
Розважно зміркувавши, що не час
Тривожити жахливу Всемогутність
На Небесах. Бо сатанинський дух
Нікого не боїться, крім Творця.
Втрьох рушили на Захід. Саме там
Зустрілися загони вартових
І вишикувані в строю чекали
Наказу. Враз озвався Гавриїл:
«Ви чуєте? Все ближче й ближче кроки
Сюди ідуть Зефон з Ітуриїлом,
Між ними – третій. Царственно-велична
Похмура постать і тверда хода
Зухвало сповіщають: се Князь Тьми
З лихими намірами. Тож тверді
Й несхитні будьте з ним». Тут Гавриїлу
Прибулі ангели доповіли,
Хто з ними, де ховався, що робив,
Як викритий. На нього позирнувши,
Суворий Старшина спитав: «Чому
Ти, Сатано, порушуєш границі,
Покладені зухвальству й непокорі?
Чому перечив варті сих слухняних,
Що вільно залишились вірні Богу
І мають право запитать тебе,
Для чого ти втручаєшся у сон
Істот щасливих у Раю Господнім?»
На те насупив брови Сатана
Й зневажливо промовив: «Гавриїле!
На Небесах тебе вважали мудрим.
Я згоден з тим. Але в твоїх питаннях
Чого-чого, а мудрости нема.
Хіба хто полюбляє власні муки?
Хіба не хоче вирватися з Пекла?
А вирвавшись – хіба не утече
Од місця мук подалі? От і я
Прибув сюди полегшення шукати
Тобі на диво, бо живеш в Добрі
І Зла не пробував. Хіба ти здатен
Перечити Творителеві тюрм
Чи змусити Його, щоб замикав їх?
Я відповів. Що кажуть сі – все правда.
Я тут насильств чи шкоди не чинив».
Глузливо посміхнувшись, Гавриїл
Йому на те: «Не треба Небесам
Твоїх порад, кого вважати мудрим,
Бо через власну дурість ти вже раз
Упав у Пекло. Через неї знову,
Небес не поспитавши, втік сюди,
Ще й сумніваєшся, чи досить мудрі
Ті, хто питає, нащо ти вчинив так.
