Украв, ревниво покарав Зевес.)
Адам і Єва в темрявій Криївці
Спинилися і підняли обличчя
До зористого місячного Неба
І чистим серцем воздали хвалу
Створителеві Неба і Повітря,
Землі й Небес: «Ти, Боже, дав нам Ніч
По Дневі, що в трудах ми провели
І в злагідній взаємодопомозі
Щасливо завершили. Хай любов,
Дарована усім як вище Благо
Серед надмірно щедрої Природи,
Де нам удвох не вистачає рук, —
Нехай любов допомагає! Ми
Плодиться будем по твоєму слову
На сій Землі. Хай повниться вона
Завжди і скрізь Твоєю благодаттю».
Ні жертв, ані поклонів – тільки це
Прості серця їх наймиліші Богу
Достойно мовили. Удвох лягли
Та обнялись у чистій наготі.
Їм одяг надокучливий не був,
Як нам, на перешкоді для кохання.
Адам, достойний муж, не одвернувся
Од ніжної дружини. Та й вона,
Уважлива до шлюбних тайнодійств,
Їх радо прийняла… Хай лицеміри
Бурчать і просторікують калічно,
Вважати те нечистим, що у Бога
Чисте! Бог дозволяє це усім
І многих зобов’язує до цього.
Плодітеся! – наказує Творець.
Хто ж вчить повздержливости, той – руйнач,
Ворожий Сотворителеві й Людям!
Хвала і честь тобі, Любове шлюбна,
Велика Таїно, Кринице чиста,
Безсмерте і Доробку вічний людства!
Від тебе, щедрої, втіка розпуста.
Ти розумом освячена, правдива,
Достойна, вірна, добра. Всі родинні
Чуття турботливі про батька, сина.
Братів і рідних – все іде від Тебе.
Я й подумки не зважуся назвати
Тебе гріховною! Бо Ти цілюща.
Твоє завжди жаданне чисте ложе
Приймало патріархів і святих.
На ньому учта й полум’я людського
Кохання – а не куплених злягань, —
Розпусливих, безлюбних, безжиттєвих,
Безрадісних, хапливо випадкових.
І не в кривляннях хтивих залицянь,
Не у вихляннях сороміцьких танців,
Не в серенадах кволих кавалерів
Під вікнами зманіжених гординь,
Не вартих залицянь! Найперші люди
В Раю – в обіймах – втомлені – заснули.
На їх міцні тіла квітчаста стеля
Ронила прохолодні пелюстки
3-між пуп’янків, які й розквітнуть завтра.
Щасливі ви коханці! А були б
Іще щасливіші, коли б то знали,
Що знати більш, як треба, – не є щастя,
А лихо. Ночі гостроверха тінь
Націлилась у зоряний зеніт,
Коли недремна ангельська сторожа
