За раювання? Чи основа віри?
Чи знак покори? Ми тоді для них
Принадні пастки знань порозставляєм.
Нехай вони туди потраплять, здолавши
Творцеву завидющу заборону
Тих знань, котрі з богами їх зрівняли б.
Хай прагнуть стать богами! Покуштують
Знання і знищаться. Так, певно, й буде.
Але пора оглянути ретельно
Сей Рай. У закутках його тінистих
Чи не таяться духи? Може, в них
Щось вивідаємо. А ви – раюйте,
Кохайтеся. Уже вас не покину;
Коротке ваше щастя – довге горе».
Так мовивши, в погорді одвернувся
І, хитрий та обачливий, уважно
Й прискіпливо став оглядати Рай.
На Заході багряному, де небо,
Земля і море стрілися, сідало
Спокійне Сонце. Навскісне проміння
Висвітлювало східну браму Раю,
Котра громаддям мармурово-білим
Здіймалася до хмар. До неї стежка
Звивалась стрічкою ген поміж скель
Все вище й вище – трохи не до хмар.
Там на шпилі задумливо стояв
Архангел Гавриїл на Божій варті
Й спостерігав, як насувалась ніч.
Круг нього гралися в геройські вчинки
Безжурні ангели, а їхня зброя
В оздобах з діамантів та рубінів
Іскрилася, розвішана по скелях.
Враз в промені призахідного Сонця
До них примчав Архангел Уриїл,
Швидкий, мов Метеор або зірниці,
Що в хмарну ніч осінню прошивають
Похмуру темряву, а мореплавець,
Вдивляючись у компас, вичисляє,
Відкіль чекати шторму, – Ангел Сонця
Поспішно сповістив: «Ти, Гавриїле,
Й твої недремно ревні вартові
Охороняєте сей щедрий Рай
Від вкрадливого Зла. Сьогодні в південь
У сфері, що доручена мені,
Якийсь поривистий з’явився дух
І забажав побачити Новий
Світ і його господарів – Людей,
Що мають Божий образ; нетерпляче
Розпитував дорогу. Я простежив
Його непогамований політ.
Тоді на північ звідси, на горі,
Де опустився він, його лице
Ураз перемінилося потворно
Від пристрастей обридливих, чужих
Небесним духам. Він раптово щез
У тінь. Чи не із проклятих, бува,
Пекельників той дух? Чи не прокрався
Сюди – новий підбурювати бунт?
Тобі належить вияснити: хто він?»
І відповів крилатий Вартовий:
«Не диво, гострозорий Уриїле,
Що бачиш ти усе зі сфери Сонця.
Заставу нашу на вершині Раю
Лиш добрі духи з досвіта минали,
А з полудня ніхто. Коли злий дух
