18+
реклама
18+
Бургер менюБургер меню

Джон Мильтон – Утрачений рай (страница 45)

18
Безсмертя є в тім Дереві, – не знає Ніхто, крім Бога, й дотепер. А люди І досі гублять життєдайні сили Собі на шкоду чи розпусні грища. Як глянув Демон з Дерева на Рай, Ще більше здивувався. Всі багатства Природні і пожитні для людини, Там перехоплювали через край; Ні – краще: там немовби Небеса Спустилися на Землю, де буяв Благословенний райський сад на сході Едему, що між Тигром і Єфратом Розкинувся. Минуть тисячоліття, І там біблійне місто Телассар Паде від ассирійського меча І еллінська Селюція повстане. Облюбувавши землю цю для Раю, Бог різні розсадив на ній рослини, Приємні з вигляду, смачні, пахучі Й посеред Раю – Дерево Життя — Од всіх ароматичніше і вище, А поряд виростив гіллясте Древо Знання – страшне, бо з нього і Добро, І Зло, і Смерть до нас прийшли. Крізь рінь Зернисту в надрах Раю струменіла Ріка; від неї плідний грунт живили Джерельця і грайливі бурчаки, Котрі в долини ринули й зливались По той бік Раю в річище північне, А те на четверо ділилось рік, Що їх в цій оповіді оминем. Та варт сказать (о, чи то вдасться?) Про кришталеві райські ручаї, Що вививалися з-поміж дерев, Виблискуючи у сріблястих ложах, Дзюрчали тихо й дихали нектаром, Всім корінцям приносячи вологу, А пишним різнобарвним квітам – роси. Нема таких квіток в оранжереях! Невтомна і незаймана Природа В Раю цвітіння – плодоношення несла Долинам, пагорбам, лісам і лукам. Там в затишку щасливому гаїв Духмяніла і капала з дерев Живиця чи бальзам, як сльози чисті. І там налиті світлом, мов сонця, Пишалися смачні плоди. Подібні Немов росли в міфічних Гесперид, А справді се було лише в Раю: — Такі гаї, луги, узвишшя, луки, Де в свіжій зелені паслись отари; Вологі видолки стобарвоцвітні Й пологі береги в кущах троянд. Північні схили Раю без колючок Давали затінок і прохолоду В печерах та у гротах, що темніли В гірляндах виноградної лози. Котра тяглась-в’юнилася до Сонця Та сповнювала соком сизі грона. З-під камінців джерельця жебоніли Й переливалися в озера чисті, А ті одсвічували, мов свічада, струнку Розкішність пальм і строгість мирту, Де птаство в мерехтливім шумі листя Дзвеніло радісно весняним співом,