З Великих і до нього б я пристав.
З Великих? – Хто? …Були там і Гіганти,
А встояли. Вони по добрій волі
Не піддались спокусі. Міг і я
По власній волі встояти… Хто винен?!
Невже – Свобода і Любов небесна,
Що всім даровані? То хай прокляття
Паде на них! Ненависть чи любов —
У тій і в тій для мене горе. Воля
Моя супроти Божої прокляттям
На мене падає. Завжди і скрізь
Палаю в муках розпачу і люті
Й ношу з собою Пекло… Сам я – Пекло!
Провалююсь у прірву, а під нею
Нові безодні зяють, глибші й глибші,
Де й Пекло вже здаватиметься Раєм.
Невже мені полегшення не буде,
Покути чи прощення? …Ні! Ніколи,
Допоки не зламаюсь у покорі.
Але чи можна, надихнувши друзів
На бунт проти Всевишнього – скоритись?!
О, їм не знать, в яких вогненних муках
Моя гординя бунт той породила, —
Їм, що у Пеклі трон мені воздвигли
Й коронували, і вручили скіпетр.
Що більша шана, то падіння глибше;
Єдина у гордині радість – мука.
А що, коли покаятися? Ласку
У Бога вимоливши, знов сіяти
В небесній славі? …О, тоді я знов
Зневажив би покору. Волелюбству
Гидкі поклони й монотонні гімни.
Ніколи не настане примирення
Там, де ненависти глибоку рану
Роз’ятрено. Це знову довело б
До бунту ще одчайнішого – в Пекло
Ще глибше. За коротку передишку
Подвоєними муками платив би.
Се знає мій Мучитель. Він спокою
Не дасть мені, а я – не попрошу.
Відкинутий навіки, безнадійний,
У Світ Новосотворений спускаюсь
До випестовуваних Ним людей.
Так. Прощавайте, і страхи, й тривоги!
Зло, стань мені Добром. З Царем Небесним
В Імперії, де половина людства,
Напевно, стане під мої знамена,
Тепер владарюватимем удвох».
Коли се мовив, аж перемінилось
Його бліде з ненависти обличчя:
Злість, розпач, заздрощі, неприкаяність
Спотворили благочестивий вид
Незвично і небачено, бо лицям
Небесним ця спотвореність чужа.
Він похопивсь і – перший лицемір
Що благочестям прикривав облуду,
Єлейно вигладив лице. Намарно!
Бо гострозорий Уриїл здаля
Простежив лет його, побачив злобу,
Обличчя скривлене й одчайні жести,
Коли із Ассирійських гір на Гай
Злий Дух у самозабутті дививсь
І, розпростерши крила, підлетів
Ще ближче. Там рівнина щедродайна
Благословенно мріла на узвишші,
