Поновлює, вирощуючи тут
Вірніших слуг собі. Шляхи Господні —
Премудрі скрізь». Так сатанинську злобу
Улесне лицемірство приховало —
Приховує і досі між людьми
І духами, – така вже Божа воля
На Небесах і на Землі, де пильність
Біля порога розуму дрімає:
Хоч бачить лжу, а вірить простоті
І видимість добра вважа добром.
Отак і Уриїл – правитель Сонця,
Хоч був найгострозорішим на Небі,
Пекельному повірив брехунові
Й великодушно відповів: «Прекрасний
Мій побратиме! Славити Творця,
Спостерігаючи Його творіння, —
Се не зухвальство, а скоріш заслуга,
Не варта осуду. Проте в пориві,
Котрий завів тебе сюди самого
Побачити на власні очі те,
Про що на Небі з розповідей знають, —
В такім пориві, може, є надмірність.
Геть все, що сотворив Господь, – прекрасне,
І пізнання його дарує радість
Усім. (Але ж і ми, ми – теж творіння
Його!) Невичерпність і глибину
Всіх Божих діл і задумів великих
Нам не дано збагнуть. Спостерігати
Доводилось мені, як Боже Слово
Докупи зводило ревучі маси
Розбурханого Хаосу. Воно,
Творяще й мудре, наказало світлу
Од тьми відмежуватися – і Всесвіт
Величний сей постав. У ньому лад
З безладдя виріс. Скорені стихії
В місця призначені ввійшли: земля,
Вода, вогонь, повітря. Лиш ефір
В небесній сутності своїй піднявся,
Набувши форм різноманітних, вгору
Спіралевидно, – творячи зірки
Без ліку, котрі всіяли все небо,
І місце в кожної своє й свій шлях.
А ген, ще вище, скупчені зірки
Від Хаосу сей світ одгородили.
Тепер поглянь униз. Там – бачиш? – кулька
Здаля блищить відбитим звідси світлом.
Ото – Земля, де створено Людей.
На ній із сього боку день, а з того,
Не видного відсіль, спустилась ніч;
Однак не зовсім: близько від Землі
Мала кружляє зірка. Зветься Місяць.
Од нас він кидає на Землю одсвіт,
А сам то з сього, то із того боку
Щербатіє й поновлюється знов —
Троїсто-цілісне бліде світило.
Он бачиш цятку на Землі? Там – Рай.
Адамове пристанище й затишок.
Лети туди, і хай тобі щастить.
Мені пора верстати власний шлях».
Сказавши, відійшов, а Сатана
Вклонився низько Вищому, як личить
На Небесах, де честь належну й шану
Ієрархічно віддають усім.
Злий дух з екліптики униз на Землю
Крутими віражами, невгамовний,
