Уздрівши Світу нашого дива.
І розпалила в ньому люту заздрість
Іще не бачена чудна краса.
Її він озирає із висот
Надзоряних, над днями і ночами,
І скупченнями зір – від Рівноваги
До Волохатого та Андромеди
Ген-ген над Атлантичними морями
Й від Полюса до Полюса. І враз
Пірнає стрімголов у верхні сфери
Усесвіту, холодно-кришталеві;
Спірально креслить путь поміж зірками
Неізчислимими здаля, хоч близько
Вони здаються цілими світами
Чи, може, островами, де буяють
Сади міфічні Гесперид, поля
Хвилясті чи багатоцвітні луки, —
Щасливі острови! Хто там живе,
Не дізнавався Сатана, бо Сонце
Його приваблювало золоте.
Тож до Світила він помчав крізь сфери
Спокійні – вгору? вниз? – сказати важко.
Чи нерухоме Сонце, чи у русі —
Хто зна? Славетніше над всі планети,
Воно їм світить, і за те вони
Здаля уклінно б’ють йому поклони,
Танцюючи. 3 тих танців і поклонів
Ми лік ведемо місяцям, рокам.
Чи, може, магнетична дія Сонця
Пройма все наскрізь і ласкаво гріє
Незримим променем? – теж не відомо…
Ступив на Сонце Сатана, мов цятка,
Що мудрі астрономи в телескопах
Не бачитимуть. Місце, де він став,
Яскраве несказанно, порівняти
Нема з чим на Землі. Не металічне
І не мінеральне, а сліпучий сплав:
Коли метал – то золото і срібло;
Як мінерал – карбункул, хризоліт,
Рубін, топаз та інші – всі дванадцять
Ряхтливих самоцвітів, що вкрашали
Нагрудник ритуальний Аарона,
А ще до того й філософський камінь,
Омріяний та шуканий намарно
Алхіміками, – хоч вони й навчились
Живеє срібло сковувать та з моря
Мінливого Протея викликати:
Замкнувши води в перегінний куб,
Уловлюють таємну їхню сутність.
Отож не диво, що на Сонці простір
Весь дихає живлющим еліксиром
І ріки золотом рідким течуть,
Бо Сонце – хіміків усіх владика.
Воно й здаля поглянувши на Землю,
Наснажує їй чорний грунт і води
Буянням щедро-різнокольоровим.
Там опинився Сатана. Незмигно
Обводив оком осяйні простори,
Відкриті зорові широко. Світло
Там перепон не знає, і нема
Там тіней, як немає їх у нас
Опівдні на Екваторі спекотнім,
А зір вигострює різка прозорість,
Прояснюючи відстані найдальші.
На обрії побачив Сатана
