Пустельним суходолом. Ніч угорі
Беззоряна; замісто неба – Хаос
Бушує непривітно; збоку – просвіт;
Там з-за стихій притихлих прозирають
Фортеці Емпірейські… Сатана
Покрокував сягнисто на просторі.
Отак орел, що виріс в Гімалаях,
Спускається з засніжених вершин,
Жирує між ягнятками на луках
І далі мчить до Гангових джерел;
Втомившись, опускається спочити
В пустельному безмежжі Серикани,
Де напинають на візках вітрила,
Мандруючи, мов перекотиполе,
Китайці вбогі. В хмурій самоті
Никає Сатана. Ніде, ніщо
Ані живе, ні мертве не зринає.
Навкруг простерлась пустка – до пори:
Допоки накопичаться й прорвуться
Туди з Землі, мов випари гнилі,
Нікчемства, недолузтва, недоумства,
Що плодить їх гріховна марнота
Людська, а з ними і творці їх – люди,
Котрі обожнювали марнослав’я
Земне чи потойбічне, забобони,
Сліпий дурноголовий фанатизм,
Цінуючи понад усе хвалу
Собі подібних. Там вони знайдуть
Достойну нагороду: порожнечу,
Пусту, як їхні вчинки. Бо туди
Змітатиме Природа різний мотлох:
Уламки, кривуляччя, недоробки,
Щоб тут трухлявіли. Ні, не на Місяць,
Як дехто твердив: там поля сріблисті
Скоріше населяють вознесенні
Святі чи, може, духи серединні
Людино-ангельські. А тут ще будуть
Батьків недавно спалених нащадки –
Тупі гіганти з їх геройством грубим,
Колись преславні; потім – будівничі,
Що вежу Вавилонську аж до неба
Возводили (втім, і тепер возводять:
Новітні вавилони пнуться в небо)
У марній суєті. Прийдуть сюди
Й окремі славолюбці: Емпедокл,
Котрий, аби обожнити себе,
Стрибнув у саме жерло Етни; інший —
Філософ Клеомброт, той, щоб у рай
Скоріш ускочити, стрибнув у море…
За ними – незліченне буре стадо
Недоумків, недоносків, збоченців,
Ченців і юродивих всіх мастей
В сутанах чорних, білих, а чи сірих;
Паломники, котрі аж до Голгофи
Допленталися в пошуках Мерця,
А Він, живий, царює в Небесах.
Ті, що в домініканські, францисканські
Ховалися каптури перед смертю,
Щоб влізти в рай, ті теж прийдуть сюди,
Минувши сім планет ще й, кажуть, сферу
Із кришталю, котра хитає зорі.
Надіялися, що святий Петро
От-от одчинить їм ворота Раю,
Допхались до небесної драбини —
Як раптом перехресний рвучкий вихор
