Кого для слави власної створив.
А ні – як захистити від докорів
Незмірну доброту і велич Бога?»
На те Створитель вічний відповів:
«В Тобі, о Сину сутности Моєї,
Душа возрадувалася – єдиний
Носію мого Слова, Мислі й Сили,
Бо Ти Мої предвічні начертання
Висловлюєш: спасеться рід людський —
Не весь, а хто захоче сам і прийме
Від Мене ласку, вділену довільно,
Щоб поновити сили тих, що впали
В неволю до гріховности й мерзенних
Жадань і пристрастей. Моя підмога
Дасть людям поборотися ще раз
Супроти їхнього смертельного врага.
Я їм допомагатиму – хай бачать,
До чого квола їхня сутність тлінна,
Яку не порятує вже ніщо,
Крім Божої руки. Не багатьох
Собі Я оберу поміж людьми
І виокремлю їх з власної волі.
Всіх інших закликатиму терпляче
Одуматися, поки ще не пізно;
Вмовлятиму їх не гнівити Бога,
Готового вділити ласки всім,
Чий розум темний просвітлю і серце
Закам’яніле зм’якшу в каятті,
Спокуті й тихім послуху Мені.
До послуху, молитв і каяття,
Коли їх виливає серце щире,
Я прихилю уважний зір і слух.
А щоб усі відчули се, поставлю
Суддю суворого у їхні душі – Совість.
Хто з них щодня зважатиме на нього
Та не зазнає осуду, а встоїть
У Совісті несхибний, – той спасен.
А хто зневажить і на глум підійме
Мою ласкаву довготерпеливість, —
Той, зачерствілий, ще черствішим стане;
Підсліпуватий – зовсім втратить зір
І вперто спотикатиметься й далі,
І падатиме в злодіяннях глибше, —
От для таких повік не буде ласки.
Та ще не все звершилося. За гріх,
На цьому не кінець: за непокору
Й зухвальство їхнє поряд стать з богами,
За гріх, що знехтували Власть Небес, —
Ослушні вперті Люди втратять все,
Накликавши на себе кару – Розпад-Смерть
Усім із покоління в покоління.
Не вмруть вони – то справедливість вмре.
А ні – хай за Людей з власної волі
На себе хтось візьме жорстку розплату:
Хай Праведник смерть прийме, смерть – за смерть.
Небесні! Де знайти таку любов?
І хто піде на смерть, аби спасти
Людей від кари за смертельний гріх?
Хто, правий, стане винних рятувати?»
Спитав, та відповіді не почув.
Хор ангелів замовк і занімів,
І Небеса притихли. Не знайшлось
Нікого, щоб постоять за Людей,
За грішних заплатить жахливий викуп
Своїм життям… Пропав би людський рід,
