18+
реклама
18+
Бургер менюБургер меню

Джон Мильтон – Утрачений рай (страница 26)

18
Роздерла грізно Небеса, і впали (Бо не могли не впасти) наші стяги. Всепереможний Ворог з Емпіреїв Гнав нас, розгромлених, все далі й далі, Все глибше й глибше в прірву – аж сюди. Тут кинуто мені до рук ключі Від брам ось цих, і прогримів наказ Нікого відсіля не випускать. Сиділа я, зажурена, сумна, Та не одна: зсудомлену утробу, Запліднену тобою, розірвало, Завдаючи пекельних мук, ось це Гріховности поріддя зле. Воно, Мене напівпотворою лишивши, Родилося і підняло косу — Все нищити. Я закричала: «СМЕРТЬ!» І Пекло пронизав холодний дрож, Й відлуння скрикнуло стократно: «СМЕРТЬ!» Побігла я. За мною навздогін Розпалене не люттю, а жагою Воно… Знесилену мене схопило, Долаючи у гвалтівних обіймах, І вдовольнивши кровозмісну хіть, Навічно прокляло мене зачаттям Сих Псів, що безперервно тут гарчать І розверзають лоно це, щоб знову Народжуватися і знову жерти Утробу матірню, що їх сплодила; І кодло це нацьковує на мене Мій син і ворог лютий – РОЗПАД – СМЕРТЬ. Він ладен був би порішити й Матір, Коли б не знав, що по моєму сконі Прийде кінець йому, бо я, Гріховність, — Його пожива. Так веліла Доля. Ти стережись його коси І на гартовану на Небі зброю Не надійся, бо та коса смертельна, Крім Усевишнього, вражає всіх». Почувши оповідь її, Диявол, Лукаво-ніжний, лагідно почав: «Що ж, Доню, раз мене зовеш ти Батьком, Ще й показала Сина – вічний спомин Про наші любощі солодкі в Небі, Їх гірко згадувать по перемінах Сумних, непередбачених, жорстоких, Що потім трапилися… Тільки знайте: Із дому болю й чорної скорботи Я визволю і вас, і незліченних Небесних духів, що в борні за правду Упали. Я в Незвідане іду Один за всіх. Переступлю Безодню Й неміряні простори порожнечі Та відшукаю заповітний Світ, Новоутворений під Небесами. У Світі тім блаженствують істоти, Вирощувані на заміну нам Оподаль від Небес, щоб запобігти Бунтарству в переповнених Висотах, Чи, може, інший намір потайний Приховано ревниво? Поспішу Дізнатися. А потім – повернусь Забрати вас в той Світ, аби на волі Незримі крила в ніжному повітрі Розпростирали, маючи за здобич Усе навкруг. Отам-то буде учта