З Бенгалії чи з островів Малакських
Із вантажем ароматичних спецій
І трав п’янких, комерції на радість,
Минає Ефіопський океан,
Мис Доброї Надії, через шторми,
Крізь ніч – на світ Полярної зорі.
Таким здаля ввижався Архидемон.
Нарешті перед ним постав рубіж
Пекельний, де знялись тяжкі ворота.
Було їх дев’ять: бронзові три брами,
За ними три залізні; далі вихід
Із Пекла замикали непроникні
Три брами із вогнетривкої криці.
Пообіч їх сиділи преогидні
Дві постаті. Одна з них – зверху Жінка
Прекрасна, нижче пояса – Змія,
Лускою вкрита, з жалом у хвості
Й розтерзаним кривавим лоном. Звідти
Вискакували й гавкотіли пси
І в зяючу утробу, мов у псарню,
Вповзали й там гарчали кровожерно.
Потворніших не бачила і Сцилла,
Коли купалася; й Гекату-відьму
Мерзенніший не супроводить почет,
Коли та на шабаш паскудний мчить
І нищить кров дитячу чи танцює
Серед лапландських відьм, – а Місяць
Затемнюється від чаклунства… Інша
При брамах постать – власне, і не постать,
А марище без форм, рук, ніг, лиця,
Темніше ночі темної, – звелося,
Набрякле злістю, й затрясло Косою,
Наставивши вгорі, де голова,
Корону царську. Ледве Сатана
Наблизився, посунуло на нього
Ривком, що струсонув основи Пекла.
Безстрашний Архидемон сторопів —
Що за Проява?! – хоч не налякався
(Він не боявсь нікого, опріч Бога
І Сина Божого, творіння ж їхні,
Усі до одного він зневажав),
Глузливо глянув на Страхіття й мовив:
«Ти – хто і звідки, чудисько огидне?
Чого наважилося тут маячить?
Як смієш загороджувати шлях
До брам он тих? Знай: я крізь них пройду,
Твойого дозволу не поспитавши.
Геть із дороги, виродку пекельний!
А то переконаєшся надалі,
Що нині над мерзенним вашим кодлом
Запанували ми – Небесні Сили».
На те у відповідь почувся рик:
«Зрадливий Ангеле, так оце ти
На Небесах порушив мир і Віру?
Се ти в гордині бунтівничій звабив
Третину найосяйніших Небес
Супроти Господа? Чи не за те
Од Бога вас отвержено навіки
Й роковано на муки? Ти ще смієш
Себе небесним духом величать?
Раб Пекла, ти ще хочеш зневажати
Мене?! Затям собі: я – Пекла Цар
І владар твій. Іди-но на покуту,
Лихий палію й погорільцю Неба,
Скоріш вимахуй-но крильми від брам,
