Немов у ніч глуху, і непорушність
Пройняв упевнено розважний голос:
«Небесне Воїнство! Князі й Владики!
Нетлінні духи осяйних Висот!
Чи нам зректися цих законних звань
І йменуватися князями Пекла?
Ваш одностайний гомін ухвалив
Тут будувать у витривалій праці
Імперію, плекаючи у мріях
Суперництво з Владикою Небес.
Але забули: нас сюди закинув
Не відступ від Всевладдя, а поразка
Нищівна, й не на те, щоб знову
Змовлялись проти Нього, – а в тюрму,
Де будемо каратися, навіки.
Десниця Усевишнього скрізь править:
То жезлом золотим – на Небесах,
То патерицею з заліза – в Пеклі
Й ні з ким не ділить влади; від Небес
І до найглибших катакомб пекельних
Ні п’яді не уступить Він своєї
Імперії. У ній ми – вічні в’язні.
І от зібралися і радим раду:
Ті – за війну, а ті – за примирення…
Безповоротно програно війну.
Умови миру чи співіснування
Не дані нам. Одне дано: Покару,
Нічим не обумовлену і вічну.
То й відповідь на неї в нас одна:
Ненависть, непокірливість і помста;
Й Мету єдину маємо: не дати,
Щоб Він непогамовано втішався
З своєї перемоги й наших мук.
Тож користаймо з кожної нагоди
Розумно й неквапливо. Нам не варто
В облогу брати височезні мури
Небесні, неприступні з глибини.
Є легший шлях, на Небесах віддавна
Був поголос: десь створюється світ
Новий. Благословенні пожильці
І владарі його на ім’я Люди
Подібні до богів, хоч менш могутні
І не такі довершені, як ми.
Але Всевишній їм благоволить
І в клятві, котра потрясла все Небо,
Перед лицем Архангелів нарік
Улюбленцями власними – Людей.
Отам-то виростатимуть для нас
Сподвижники! Ми тільки їх пізнаймо.
Що за істоти? В чому їхня сутність?
Які в них слабощі? Де їх могутність?
І то на них впливає більш – насильство
Чи вигострений розум? Небесам
Та їх самовдоволеному Богу
До світу новоствореного далі,
Ніж нам. Намісники Творцеві – Люди –
Беззахисні в тім Світі. Чи не вдасться
Його спустошити вогнем пекельним?
А ні – захопимо його собі
І викинем пестунчиків Творцевих,
Як викинуто нас. Або залишим:
Хай нашими прихильниками будуть.
Тоді Всевишній стане їх врагом
Та пошкодує, що таких створив,
І прокляне свій витвір. От коли
