І розважань про доблесть та про славну
Війну. Непогамовний ураган
Підхопить нас і кине, мов скіпки,
На гострі скелі й кожного прохромить
Гостряк окремий в язиках вогню.
А ні – лавина полум’я змете нас
В те Озеро палаюче й прив’яже,
Обкручених кайданами, до дна —
Без віддиху, без просвітку – Навіки.
Таке – було б ще гірше. Підсумую.
Я не подам свій голос за війну,
Одкриту чи приховану, бо знаю:
Не візьме сила, не здолає підступ,
І хитрощі не обведуть Його —
Хто найгострішим зором охопив
Усе; Хто, дивлячись на нас згори,
Сміється; Хто сильніший над всі Сили
Й чита не висловлені ще думки.
То як нам бути – згніченим, розбитим,
Колишнім небожителям – в тюрмі?
Одне порадить можу: краще це,
Аніж ще гірше. Так веліла Доля
І всемогутній Ворог, що завдав
Поразки нам, а руки розв’язав.
Я тут несправедливости не бачу.
Хіба не знали, проти Кого йдем?!
На те й війна: тріумф – або падіння.
З цим не могли не рахуватись мудрі.
Тому-то смішно з тих, хто після бою,
Розмахуючи зброєю, тікає
У самознищення, щоб обійти
Законні наслідки поразки: біль,
Приниження, вигнання чи полон.
Се – Доля. Тож мужаймося й терпім.
Із часом, може, лють Його притихне,
Якщо роз’ятрювать її не станем,
То нам, вигнанцям, надасть він спокій.
Покару здійснено. Потроху Пекло
Пригасне, не розбурхуване більш
Диханням гніву. Наша чиста сутність
До цього пристосується чи звикне:
Ні сморід відворотний, ні жара
Уже не мучитимуть нас, як зараз.
Тьма розпрозориться, і нескінченний
Плин часу принесе нам переміни.
Там щастю не бувать. Зате ж і горе,
Як не накличемо його самі,
Відступить!» Так облесний Беліал
Виводив у поважно-пишних шатах
Розслаблено-ледаче примиренство,
Але не мир. Заговорив Мамон:
«Раніш як зважимося на війну,
Ясною стане хай її мета:
Уседержителя з Престолу скинуть,
Чи то посісти знову Небеса
Під ним? На звалення Його престолу
Шкода й надіятись: се випадковість,
Та й то – коли б нам Хаос допоміг,
Чи воювати за свої права
Посеред натовпу його підданців:
Щоб Усевишній нам явив прощення,
Перерозподілив на Небі служби,
Знов дав нам стати трепетно край трону
Й ловить прислужливо Його укази
Та в силуваних співах «Алілуя»
