І Правду виморять, пригасять Віру,
Що ледве жеврітиме. Грішний Світ,
Для добрих злий, а для мерзенних добрий,
Стогнати буде у гріхах, аж поки
Настане Другого Пришестя день,
Винагорода Праведним, мста Злим.
Тоді зійде на Землю Діви Син,
Раніш туманно звіщений в Писаннях,
А потім явлений яко Господь —
Спаситель Людства. Він з хмарних Небес
Зійде у Славі Бога і розвіє,
Неначе порох, сатанинську силу
І спалить Світ, який вона розтлила.
З глибин бушуючого вогневику
Постане переплавлена і чиста
З Небес Оновлених Нова Земля.
Тоді навік утвердиться Любов,
Мир, Праведність і вирощені ними
Блаженні радощі». Архангел вмовк.
Адам востаннє у Раю промовив:
«Навчителю з Небес благословенний!
Ти помахом одним сей Світ одміряв,
Минущий у невпиннім плині Часу,
Який ураз зупиниться й розкриє
Навкруг Безодню Вічности невтямну.
Тобою навчений, я Рай покину
Впокорено, хоч мій немудрий розум
Хтів знати більш. Але найвища Мудрість
Єсть Послух – трепетна любов до Бога,
Ходіння Божими стежками й пильна
Уважливість до Знаків Провидіння;
Свобода і правдива Незалежність
Од всіх, окрім Творця; ще Милосердя
До всіх створінь і непохитна Віра
В Добро, яке перемагає Зло;
Мале, з якого виростає Велич;
Проста ласкавість вища мудрувань
І страдництво за Правду – запорука
Майбутніх перемог, і смерть у вірі —
Ворота у життя, як заповість
Спаситель». І востаннє мовив Ангел:
«Пізнавши це, ти осягнув Премудрість.
Не треба вищої. Хоча б ти знав
Наймення всіх зірок, шляхи світил,
Всі таїни Глибин, все розмаїття
Природи, всі живі створіння Божі
В повітрі, у морях, на суходолах;
Хоча б зажив усіх багатств, розкошів
І влади сього Світу, ще затям:
І Віра, й Мудрість повняться ділами,
А також сумлінна Терпеливість,
Любов і Поміркованість. Ласкава
Й зичлива Доброта – це та ж Любов,
Душа всього. Це знаючи, без жалю
Покинеш Рай ось цей й осягнеш інший:
Рай у собі, змістовніший, ніж цей.
Он вартові мої на всіх узгір’ях.
Поглянь: виблискує вогненний меч;
Вимахує і розсипа навкруг
Яскраві іскри. Йди і розбуди
Мерщій Жону. Я їй у сни навіяв
Передчуття добра й ласкавість кротку,
Покірливу тобі. Ще при нагоді
Поділишся із нею всім, що чув,
І зокрема про Плід, котрий у лоні
