В облуді лестощів. Тепер порадьте:
Одкритою війною чи відступством
Небесний Спадок станем одбирать?
Хто з вас бажає взяти слово – прошу».
Підвівся Молох. Грізний володар,
Із берлом у руці, наймогутніший
Та найзавзятіший в небесних битвах.
В поразці ще завзятіший – з одчаю;
Жадав зрівнятись силою з Предвічним,
А ні – не бути, згинути навіки.
Тому не знав він страху: Небо, Пекло
Чи гірше Пекла – байдуже. Він мовив:
«До хитрувань і підступів не вдатний,
Я – за війну одкриту. Хай хитрує,
Коли хто хоче, тільки не тепер.
Невже Вожді погрузнуть у крутійстві,
А тут мільйони Воїв, що стоять
Із зброєю напоготові, сядуть
І, склавши руки, ждатимуть? – покірні
Небесні втікачі в гидкій тюрмі,
Принижено залежні від Тирана,
Що через зволікання наше й досі
Чіпляється за Небеса? Ні! Встаньмо
В єдиному пориві непоборні
На штурм Його фортець, і наші муки
Жбурнім Мучителю в лице, як зброю!
Коли Він рикне громом, хай почує
У відповідь пекельний грім! Хай чорне
Пекельне полум’я погасить стріли
Всіх блискавиць його! Сірчаний сморід
Повиє трон Його! Не ми, а Він
Понавигадує сих мук. Сповна
Йому й повернем їх. Хоча здається,
З Безодні трудно штурмувати Небо —
Нехай вас не туманить забуття.
Згадайте, Небожителі: коли,
Розбивши наші ар’єргарди, Ворог
Насів на нас, втискаючи все глибше
У прірву, – скільки то тяжких зусиль
Було в падінні? Так зате легкий
Для нас природний лет увись. Вам страшно
Накликати на себе лють Врага
Сильнішого? Зазнати гірших кар?
А що є гірше, ніж безодня мук,
Блаженство втрачене, вогонь незгасний
Тортур, що до покори нагинають,
І вічна безнадія жертв Тирана?!
Скарати гірше – знищити упень.
Тоді чого боятися? Повстаньмо!
Нехай Він, скаженіючи од люті,
Оберне нас в Ніщо! Для нас це краще,
Аніж вічність мук. Коли ж незнищені
В Небесній нашій суті, все одно
Тут ми – ніщо. Зате переконались,
Що маєм силу потрясати Небо.
Тоді розхитуймо Його Престол!
Якщо нам не судилась перемога,
То з нами вічна невсипуща мста».
Замовк. І демонську Велику Раду
Обвів понурим поглядом. У ньому
Палали мста, жадоба небезпек
І розпач. Враз із другого кінця
Піднявся Беліал. Ласкавий, чемний,
Мов створений для доблести і чести,
Й принадний з вигляду. На Небесах
