Он там – воюють, тут – війну готують;
Ці – зброєю вимахують, ті – коней
Гарячих, здиблених, приборкують;
А он де – вишикувались у лави
Одна проти одної кінні й піші.
А там – лихі напасники женуть
Сполохані отари. То все здобич,
Віднята в пастухів, які втекли,
Рятуючи життя. Сюди біжить
На виручку озброєна рідня.
Зійшлись у бійці. Соковитий луг
Почервонів і, стоптаний, чорніє,
Покритий трупом. Он беруть в облогу
Високий мур. Підтягують драбини,
Підкочують скрипучі катапульти,
Жбурляють каменюччя. Оборонці
На голови нападників ллють сірку,
Палаючу смолу і мечуть стріли.
Куди не глянь – убивства. А на площі,
Вимахуючи берлами, зібрали
Міську нараду. Сивочолі старці
Дають пораду мудру. Збройні мужі
Перечать їм, і закипає сварка.
Аж врешті хтось поважний, не старий ще,
Вкладає в вуха всім промову ревну
Про справедливість, добротворну віру
Й грядущий Божий суд. Та ледь почули —
Всі вибухають гнівом на промовця,
От-от накинуться і розшматують.
Ні! Впала раптом хмара і закрила
Його від натовпу. Скрізь гвалт, насильства,
Що нікуди й сховатися. Адам,
Заплаканий, в Архангела питає:
«Ці слуги Смерти – хто вони? Невже
То люди? Нищити собі подібних,
Тисячократно збільшуючи гріх
Братоубивства? Хто ж отой Правдивець,
Котрого врятували Небеса?»
На те Архангел: «Ти узрів нащадків,
Народжених від недоладних шлюбів
Видіння попереднього, де Добрі
Злигалися зі Злими випадково
Та наплодили в захваті дурнім
Дітей – великих тілом, дрібних духом.
То – велетні, хоробрістю преславні,
У бійках силою рамен і ніг
І ті, що вигублять народи цілі.
3-між них найбільш уславленими стануть,
Хто більше награбує й накраде,
Їх оспівають у найкращих гімнах,
В історії вони – батьки народів
Й губителі Землі (і довго ще
Смердять зі статуй, книг і мавзолеїв —
Чума на рід людський). Ото їх слава.
А тих, хто гідний слави й похвали,
Замовчуватимуть, як і Пророка,
Того, що появлявся у видінні.
Він – сьоме покоління по тобі —
Єдиний праведник серед жорстоких.
Ненависний і цькований за те,
Що жив по правді сам-один і Правду
Про Бога і грядущий суд Небесний
Поширював. Із ласки Бога в хмарі
Чи в колісниці срібнокрилих коней
Злетить, вознесений на Небеса
