Що являться тобі». На те Адам
З подякою: «Учителю! Небесний
Хранителю від Зла! Віднині в праці
Важкій, але посильній і в спочинку
Та в роздумах, які він нам дає,
Удосконалюватимусь. Веди!»
Удвох знялись на шпиль до Божих видив
Під неба напівсферою, відкіль
Найдальші обрії простору й часу
Відкрилися. Проте не дальші й ширші,
Ніж ті, що їх в пустелі іудейській
Являв Спокусник Другому Адаму,
Коли всі царства й слава цього світу
Постали перед Богочоловіком,
Як от: престол наймогутніших Ханів
У місті Камбалу; трон Тамерлана
У Самарканді над рікою Оксус;
В Китаї – імператорський Пекін;
Столиці Індії Лахор та Агра
В часи Великого Могола; ближче —
Злотистий Херсонес; ще – Екбатан
У Персії. На Півночі Російській —
Кубло деспотії Москва; південніш —
Імперія султанів Візантія
Потурчена. Ще: Захід Африки,
Де Негус-цар; на Сході – порт Еркоко
І царств приморських городи: Момбаза,
Квілеа, Софала, Мелінд, де океан
Полоще берег Конго; відтіля
Південніше – Ангола. А на Північ
Від Нігеру-ріки до гір Атлас
Позводилися царства Альмансора:
Фез, Суз, Марокко і на Схід – Алжир
Та Тремізен. Неподалік – Європа,
Яка залізному владарству Риму
Корилася. Й перед духовним зором,
Мабуть, постало царство Мотецуми
В багатій Мексиці; Куско – в Перу
І ще багатший трон Атабаліпи.
А ген – ще не розорена Гвіана,
В ній – град, що Геріонові сини
Звуть Ельдорадо… Тут видіння глибші
Відкрилися Адаму, бо Архангел
Йому з очей гріховну зняв полуду,
Зміцнивши нерви зору настоєм
Очанки й рути, а з джерел Життя
Три краплі в очі запустив до дна
Духовного. Адам від зблиску впав.
Його підведено: «Розплющуй очі!
Спостерігай: гріх – у твоїх нащадках.
Хоч Змій не зводив їх. Не смакували
Заказаних плодів, але вспадкують
Твою Гріховність». Адам побачив поле.
Жнива. Снопи. А ген – зелений луг.
Стежки, протоптані отарами. Межа
Між полем і пасовищем. На ній
Жертовник, вкритий дерном. Йде Жнивар
Утомлений. Несе він на пожертву
Пучки колосся, висмикнуті в полі.
А з лугу йде Пастух. Несе на жертву
Ягнятко щонайкраще з череди.
Упорав жертву. Поназносив хмизу.
Уважно розкладає зверху лій
Та нутрощі тварини й посипає
Пахучим зіллям. Молиться. Чекає.
