18+
реклама
18+
Бургер менюБургер меню

Джон Мильтон – Утрачений рай (страница 142)

18
З тобою, хоч ми суєтні й кволі, Із рідного притулку перейдем У невідомий негостинний світ. Якби ж то невтомленнії молитви Могли переінакшить Божу волю, Я безперервно плакав би й моливсь. Але ж та воля – Абсолют. Моління Всупір їй – наче подих проти бурі. Я їй корюся, бо своє лице Бог відвернув од нас. А тут, в Раю, Він нам не раз являвсь. Струмки, дерева, Стежки засвідчують Його появу. Я радісно розповідав би дітям: Ось біля цього каменя, он там Між тими кедрами Його я бачив, Чув Божий голос; ген на тій горі З ним розмовляв, як з вами. Вівтарі, Жертовники й святині боговгодні Постали б тут у пам’ятку вікам. Сюди живлющі запашні плоди І квіти зносили б нащадки наші В офіру Богові. Внизу, в пустелі, Де нам шукать Його лице чи слід? Я согрішив був, прогнівив Творця, А Він, ласкавий, віддаляє Смерть. Отож у святобливому тремтінні Уловлюватиму й найменший одсвіт Величчя Слави Божої. Архангел На те зичливо мовив: «Божа Слава Витає не лише в Раю. Земля, Усесвіт, світ – Господні. Всюдисущий Наповнює вітри й моря, і сушу, Й створіння, у які вдихнув життя. Тобі Він в особливе володіння Дарує Землю – немалий се дар. Не думай, що за обрієм Едему, Чи то за Раєм, не витає Бог. Я здогадався сам: Рай – лиш маленька Колиска ваша. Звідси розійшлися б В усі кінці Землі твої нащадки. Вони навідувалися б у Рай, щоб Поклонитись Праотцеві свому Великому. Але ти оступився, То й проживатимеш у низині Сам і сини твої. Проте будь певен: Там, у пустельному пониззі, й тут, Як скрізь, однаково витає Бог — Являється в різноманітних знаках, По-батьківськи піклується про вас, Власкавлює усіх. Я посланий Зміцнити вашу віру перед тим, Як ви підете звідси, й показати Діяння добрі й злі, що ви й нащадки Накоїте, піддаючи випробі Ласкавість Божу. Це – вам у науку: Щоб гамували втіху страхом Божим, Училися в терпіння і печалі І з витримкою гідною несли Однаково набутки і утрати. Лиш так достойно збудете життя До неминучого кінця. Ходім На он ту гору. Поки Єва спить, Як ти у час, коли її творили, (Я їй навіяв сон), ти пильним зором Загострено спостерігай картини,