Без тебе вже ні кроку не ступлю!
Тепер трудитись будемо удвох
До вечора. Хіба то горе – разом,
Хоча ми й грішні, жити у Раю?
Ледь Єва вимовила це, Природа
Їй заперечила: похмурі знаки
З’явились у повітрі, в птастві, звірах:
Раптово Схід захмаривсь, зникло Сонце;
Поблизу птах Юпітерів з вершини
Із Заходу на Схід метнувся хижо
За парою грайливих голуб’ят.
Цар звірів раптом рикнув на узліссі
І кинувсь переслідувати лань
З її дитяточком. Створіння ніжні,
Найперші жертви лютого ловця,
Смертельно злякані, схопилися тікати,
Та потемнілий Схід не дав притулку —
Їх, бідних, кровожерний лев роздер.
Побачивши це, вражений Адам
Зітхнув: «Ох, Єво! Це, мабуть, початок
Суворих перемін, що ними Бог
Попереджає нас не легковажить
Покарою. Невідворотна Смерть,
Як не тепер, то будь-коли й де-небудь
Оберне нас і все живе у прах.
На вранішній Землі і в хмарнім небі
Подвійний знак звістив нам одночасно
Із Заходу на Схід гонитву й Смерть.
Отак-то зранку пломеніло небо
На Сході, а на Заході світліли,
Поблискуючи, кучугури хмар,
Обтяжені, мабуть, небесним смислом».
Адам не помиливсь. На Рай принишклий
З янтарних хмар спустилася когорта
Небесних воїнів і зайняла
Поблизу пагорб. Величава з’ява
(Адам застиг, йому аж зір померк)
Була куди величніша за ту,
Що в полі Маханаїм побачив Яків,
Коли постав ряхтливо-сяйний табір
Сторожі ангельської; ще страшніша,
Ніж видиво навкруг гори в Дотані —
Тісні ряди вогненних колісниць
І вогнедишних коней – в час, як цар
Сирійський йшов підступною війною
На Божого пророка. Михаїл,
Господній ієрарх, звелів загону
Небесних вартових оволодіти
Простором Раю. Сам же до людей
Попрямував. Вони в передчутті
Великих змін стривожились. Адам
Озвавсь до Єви: «Зараз ознайомлять
Нові закони й долю. Он з гори,
Яку окутала рожева хмара,
Гряде до нас велична постать – Ангел
Чи то Архангел, бо з постави видно —
Один із наймогутніших у Бога.
Та дивно: не овіює нас жахом,
Але й не випромінює любови,
Як Рафаїл, недавній добрий гість
Небесний. Єво, відійди в криївку».
Адам налаштувавсь на гідну зустріч,
А віддаля, прийнявши людську постать,
Наближувався, як до мужа муж,
Архангел. Поверх панцира сяйного
