Величний міст, у Хаосі затвердлий.
Його початок там, де Сатана
Пірнав із Пекла в Хаос, розпростерши
Свої могутні крила; а кінець
Там, де, згорнувши крила, він ступив
На сього Всесвіту сферичну твердь.
Адамантове кріплення тривке
І нерозривні ланцюги з’єднали
Сей Всесвіт, Пекло й Небеса навік.
І Всесвіт наш перепуттям завис:
Ген – золотий ланцюг на Небеса,
Он – крізь буремний Хаос міст у Пекло.
Пекельна пара вже по бік мосту
Узріла Всесвіт і на грішну Землю
Націлювалася. Назустріч їй
Сам Сатана у ангельській подобі
З’явився між сузір’ями Кентавра
І Скорпіона. В час, як у зеніті
Над Раєм Сонце сяяло й по той бік
Землі стояла північ, Сатану
Вони впізнали. Спокусивши Єву,
Він вислиз був у ліс, змінив подобу
І стежив збоку, як нетямна Єва
Вслід за собою спокусила мужа,
Й спостерігав їх срам і прикриття.
Коли являвся Судія Небесний,
То з ляку Сатана перевтілявся
Багато раз, хоча він не втікав
(Від Бога не втечеш), а уникав
Лиця свого Створителя у гніві.
Коли звершився присуд, Сатана
Прокрався до людей вночі й підслухав
Їх докори взаємні, скарги й плачі.
У вирокові Змію заохоту
Чи то свою безкарність уловив
І підбадьорений подавсь на край
Усесвіту, де Хаосу початок.
А там – диви! – здійнявсь величний міст
І важаться на Всесвіт Гріх і Смерть.
Зчудований спинився Сатана
В німому захваті. Тоді Гріховність
Порушила врочисту тишу: «Отче!
Споруду цю завдячуєм тобі
Й даруєм переможцю як трофей.
Бо то не ми і не пекельні сили
Намислили й воздвигли це. То серце,
Котре тріпоче в унісон з твоїм,
Мені у Пеклі радісно вістило,
Що здійснюється наш великий задум:
Ти, я й наш доленосний син – утрьох
Єднаємося у Новому світі
Відкритому. Неперебродний Хаос
Не стримав наших поривань на стежку,
Що ти проклав був од тих брам. І сталось:
Свобода наша й вдасть крізь прірву й тьму
Розширилися на розгінний міст
І Світ новий. Ти їх достойний владар,
Бо що створила не твоя рука,
Ти мудрістю завоював нам тут.
Се – більше, ніж війна була забрала
На Небесах. За них уседержитель
Чіпляється. Зате Він здав тобі
Новітній світ, бо мусить відступати.
Все Суще розділилося надвоє:
У Нього кубатура, в тебе – сфери,
