18+
реклама
18+
Бургер менюБургер меню

Джон Мильтон – Утрачений рай (страница 116)

18
Хоч Заборонювач усемогутній, Все ж шпигуни Його нас прогляділи. Але як стать мені перед Адамом? Признатися і поділитись щастям, А чи розважливо приберегти Для себе силу Всезнання? Воно Урівноважить слабості жіночі. Тоді мене кохатиме Адам Як рівню, – більше, бо розумній жінці Повелівать, а не коритись личить. Та й що то за свобода у покорі? Отак і зробимо… А що, як Бог Все те побачив і накличе Смерть? Коли мене не стане, він Адаму Сотворить іншу жінку, й мій Адам Кохатиметься з нею, а мене Забуде. Вже й подумати таке Смертельно. Ні, ні – жити чи умерти Я хочу тільки в парі з ним, коханим. Життя мені без нього – не життя». Се мовивши, ступила кілька кроків Убік і повернулася лицем До Дерева й одважила низький Поклон свій Носієві Всезнання З плодами, мов нектар – богів пожива. Тим часом, зачекавшись на Жону, Адам поназривав найкращих квітів І виплів з них гірлянду та вінок, Щоби оздобити Коханій шию Та увінчати голову. (Так згодом Увінчуватимуть найкращу жницю, Святкуючи Обжинки.) Він був радий Жаданій зустрічі, хоча й тривога Щемила йому серце. Тож Адам Пішов назустріч Єві. Там, де вранці Вони розсталися, він, завернувши До Дерева Знання, побачив Єву. Ступала знічена. В руці несла Галузку, обважнілу від плодів, Що смачно пахли, мов всміхались. Губи У Єви нетерпляче затремтіли, Тож перша похапцем заговорила: «А ти здивуєшся, де я була І як я стужилася за тобою, Коханий, більш не буду відлучатись! Затримала мене пригода дивна. Ось це велике дерево чудне Явилося не тим, що нам казали. У ньому і в смачних його плодах Немає ні загрози, ані зла. Вони дарують кожному прозріння І вказують дорогу до Небес. Хто їсть плоди ці, той з богами рівня. Уже доведено: Змій смакував їх — Йому не заборонено, як нам, Чи не зважав на те, – і от не вмер, А враз став мудрим, вміє говорити, Хвалив ось ці плоди, і я їх їла. У них велика чудодійна сила, Бо знаєш – я відчула те, що й він: Раніш затемнені, відкрились очі, Піднісся дух, окрилилося серце В пориві до Небес! Усе те личить Тобі, мій любий, більше, ніж мені. Воно мені без тебе ні до чого.