Добра і Зла. Коли й заборонив
Поживу з вас, то хоче, щоб таємно
Ми пізнавати прагнули Добро.
Воно, поки не пізнане – не наше.
Коли б і наше – що то за Добро,
Коли не тямиш: є воно чи ні.
Хіба заборонивши Пізнання,
Не хочуть нам Добра? Добро – основа.
Доточена до нього заборона
Не зобов’язує. А Розпад-Смерть,
Немов обруч, ущемлює Свободу
Нам у душі: скуштуєте – помрете.
Хіба Свободу? Змій покуштував,
Однак не вмер. Набув знання і мову,
Став мудрецем раніш безтямний звір.
Виходить, Смерть загрожує лиш людям,
І заборона знань – лиш для людей.
А мудрий плід хай споживають звірі.
3-між них найперше поживився Змій
І радо ділиться зі мною. Отже,
Не заздрісний, а Плід – не привілей.
Так Бог – Творець всього і друг наш Змій
Доброзичливо явили людям
Це Дерево й плоди. Чого ж боюся?
Боюсь – від незнання. Добро і Зло,
Закони, Розпад-Смерть, вина і кара —
У чому їхня суть? Хто відповість?
Хто визволить від незнання? – Лиш ви,
Солодкі, знадливі на запах, вигляд!
Тоді що може стати на заваді
Насичувати вами дух і тіло?»
Се мовивши, в лиху годину Єва
Зірвала й надкусила Плід Знання.
Земля здригнулася, відчувши рану.
Природу пронизала до основ
Тривога Грізна. Сталось Непоправне.
Змій тихо вислизнув убік й сховався
У густолистій тьмі. Про нього Єва
На радощах забула. У полоні
Незвіданого, свіжого, п’янкого.
Чи то здалося їй? – запричастилась
Могутности Знання. Забула й Бога,
Поки захланно всмоктувала Сік
Гріховний, аж наситилась. Щаслива,
Безжурна, радісна, мов од вина,
Сама до себе так заговорила:
«Ах, незрівнянне! О, Дорогоцінне!
Найвеличавіша з усіх дарів
Благословенна Брамо до Всезнань,
Які від нас приховували марно!
Твоїм плодам роковано було
Самим для себе зріти без ужитку.
Віднині дожидай мене щоранку
З піснями радости! Я поможу
Твоїм гілкам, обтяженим плодами,
Переливати в мене добру силу
Знань, досі недоступних, і зрівняти
Нас із богами, котрі знають все.
Тобі завидують, бо ти даруєш
Нам більше, ніж вони. Тому й ховали
Тебе в гущавині. Тепер помножиш
Науку Досвіду нам устократ,
Відкривши путь до Мудрости таємно
Від сторожких Небес. Я підійшла
До тебе, не помічена здаля.
