Пізнавши Зло, у чім його загроза,
Навчишся мудро уникати Зла.
Й за це покарана?! Ні, Бог справедливий.
Коли скарає – то несправедливо, —
Отож не Бог. Бог добрий. Нерозумно
Його боятись. Наш перед Смертю страх
Поборете Знанням. Хай так – заборонили.
Чому? Бо хочуть темної покори
Неусвідомленої, щоб тремтіли
Приземлені, незнаючі, сліпі,
Лиш славили Творця. А він же знає:
Як тільки покуштуєте плодів цих,
То з ваших затуманених очей
Спаде полуда й засіяє Світ весь
Багатогранно й пізнаванно щедрий.
Тоді зрівняється з богами
У пізнанні Добра і Зла. Ось я – тварина,
Плодів споживши цих, ураз піднявся
До рівня людського. То більше ви,
Покуштувавши, станете богами,
Бо створені по образу Творця
В земній подобі. Може й помрете,
То лиш на те, щоб подолавши страх
Тілесний, стати Духами. Тоді
Смерть бажана. Неначебто страшна,
Насправді визволяюча. Плоди ці
Поможуть ще і вам. Бо вже боги
Їх спожили й навіюють вам віру,
Що ніби все дарують Небеса.
Тим часом споконвіку сяє Сонце
І проростає від тепла зело
Та й все живе. З-між багатьох дерев
Одне дарує всім плоди знання.
Ним збагатиться той, хто їх скуштує,
Не поспитавши дозволу. Невже ж то
Знання стає образливим для Бога,
Коли усе – Його, в усьому – Він,
І з волі Бога Дерево дає їх?
Чи то він заздрісний? Ні, ні, негоже,
Щоб у Небесних грудях тліла зависть.
Хай думкою куди сягну, ясніє
Одне: усе, що бачиш, все для тебе,
Земна Богине. Вільна і щаслива,
Насичуйся уволю!» Змій умовк.
А плетиво його словес облесних
Лягало в серце Євине. Стояла,
Задивлена приємно на плоди,
Здавалось – все принадніші. У вухах
Видзвонювали докази спокусні,
Їй думалося – мудрі. Був полудень.
Враз Єву охопив непогамовний
Голод. Млосний аромат плодів земних
Обволікав її та притягав.
Вже подумки вона їх пестувала
Й ледь-ледь не притягла до вуст. В задумі
Поблажливо зітхнула: «Незрівнянні!
Напевно, кращі від усіх. Але
Нам заборонені. Вас не торкав
Ніхто тут… Ні: торкала ця тварина
Німа, і їй отверзлися вуста,
Чужі для мовлення, й вона вас хвалить.
Бог хвалить теж, хоча не дозволяє
Торкатися. Але ж Він не забрав
Вас од людей. Ба більше: возвеличив
Се дерево як Дерево Пізнання
