18+
реклама
18+
Бургер менюБургер меню

Джон Мильтон – Утрачений рай (страница 111)

18
Безжурна і беззахисна, а буря Поруч. Ближче й ближче Змій, Ховався то за пальму, то за кедр, То стиснутий кулясто, то прямий, Мов спис; то видимий, то непомітний, Обачливо й неквапно, навскоси До Єви наближався. Так стерничий, Ведучи в гирло річки корабель, В поривах перемінливого вітру То те, то те вітрило розгортає Чи згортує. Все ближче й ближче Змій, Неначе шлейф довжезний, вигравав Своєю в кільця крученою плоттю; Плів перед Євою немов вінки, Щоб та помітила. Вона ж, незрушна, Почувши шелест, навіть не зирнула, Бо звикла, що її вітають скрізь — Різноманітні звірі, птахи, плази, Підвладні повелительці Едему, Покірніше, ніж вої Одіссея, Обернені Цирцеєю у звірів. Змій став зухвало обіч Єви. Очі Його іскрилися. Препишний гребінь У шалі пломенів. Блискуча шия Од трепетного захвату ряхтіла В поклонах шанобливих. Врешті Єва Оглянулась, ласкава. Змій зрадів І враз заговорив. Чи то язик Роздвоєний бринів, а чи повітря Круг його музикально вібрувало — Тож зазвучали влесливі слова: «Не подивуйся, о чарівна Пані, Бо дивуватися тобі не личить, Коли сама ти – всім дивам на Диво! Не позирай глузливо, найніжніша, Найспівчутливіша Небесна Квітко, Що, осмілівши, одірвать не можу Вчарованих моїх очей від тебе На самоті; що з острахом тремчу, Щоб не потьмарилось Твоє чоло. В твоїх очах читаю подобизну Великого Творця, усе живе До тебе тягнеться самозабутньо Й красою полонене, подивляє В солодкім захваті тебе, єдину У всесвіті великому. І де? В закутині глухій, посеред звірів, Простих, німих і грубих! Хіба можуть Вони хоча б дещицю осягти Краси твоєї, окрім одного? А що один! Тобою милуватись І слугувать тобі повинні сонми Богів та Ангелів!» Отак здаля Почав Спокусник. І знайшли стежинку До Євиного серця ті слова. Хоч зчудувалася: «От дивина — Німотний плаз заговорив по-людськи, До ладу і розумно. Вперше чую! Таж Бог вас безсловесними створив І нібито безтямними. А втім, В очах тварин я помічаю розум, І в поведінці вашій є кмітливість. Та й ти, я знаю, теж метикуватий, А може, найкмітливіший між ними, Коли німий освоїв нашу мову