18+
реклама
18+
Бургер менюБургер меню

Джон Мильтон – Утрачений рай (страница 110)

18
Коли не будем пильні, нам підкине. Отож не наражайся на спокуси, Обачливою будь, стій при мені Слухняно. Бо де послух, там і вірність. Хто в парі – той все ж легше розпізнає В другому небезпеку для обох. Проте, коли ти вистоїш спокуси Сама і впевнена, що тим зміцнієш, — То йди, будь вільна й тим мені миліша, Ніж мною ревно стримувана. Чиста Й невинна, утверждайся, Єво! Бог Створив тебе такою. То продовжуй Господнє діло». Так Прабатько Людства Жону свою напучував. Вона, Помовчавши, покірно-незворушна Озвалася: «Із дозволу твого, Усе-таки піду. Переконали Мене твої слова про небезпеку Неждану і підступного Врага. Такий мене, слабкішу, не займе, Бо як йому належну одсіч дам, Тоді зазнає більшої ганьби». Так мовивши, вона з руки Адама Враз вивільнила трепетну свою — Й побігла, ніби німфа лісова Чи з почту Делії стрімка Дріада Й величніша; без лука і без стріл Готова голіруч або знаряддям Немудрим (бо не знали ще вогню) Із ласки Неба прикрашати Рай, Так схожа на Помону-садівницю, Коли та від Вертумнія втікала, Чи діву Прозерпіну, що на неї Юпітер хтиво важився. Адам Не зводив з Єви люблячих очей І вкотре умовляв її вертатись Якнайскоріше, й вкотре обіцяла Не гаятись, бо в затишку урочім, Як завше, пообідають удвох І разом одпочинуть по обіді. О легковірна гореносна Єво! Ти вернешся, на лихо, вже не та, І вже ні трапеза, ні відпочинок Не будуть радісні тобі, як доти. Там, де ти подалась – принишкло Пекло, Аби перепинить тебе. Безгрішну Огидить, обезвічити, окрасти. Туди ще засвіту скрадався той, Хто в тілі Змія кроткого горів Злобою. Вкручувався у кущі, Між квітники, у сонячні поляни, Вистежував серед алей і клумб, При водограях і дзвінких струмках Найімовірніші стежки людей, Щоб їх і рід весь людський погубить, Шукав обох. Проте плекав надію Чи, радше, без надії сподівався Саму зустріти Єву. І неждано Зустрілась. Стояла в хмарі аромату Поміж кулястим буйноцвіттям руж І, схилена, підносила пониклі Жовтогарячі, сині і червоні Чи злотом краплені. У кожній квітці Шукала в галузках тверду опору. Сама – найпречудовіша з квіток,