Та армії арабів, що з Бізерти
Рушали на Європу й воювали
Полчища Карла славного. Війська
Усіх часів – мізерність проти армій
Пекельних, ждучи жесту Сатани,
Що возвишавсь над ними, як Твердиня,
Ставний та владний. В нього-бо не згас
Блиск Слави давньої, лише примерк,
Немов навскісне сонячне проміння,
Що вранці пробивається крізь мряку
Чи в сутінках затемнення непевних
Вистрілює з-за Місячного диска,
А тінь примарна суне по Землі
І привидами змін ляка монархів.
Так Сатана – Архангел падший – сяяв
Над іншими. Проте сліди глибокі,
Карбовані громами, поорали
Його лице, змарніле від турбот,
І на чолі насупленім, в очах
Запалих, попри спалахи гордині
Та мстивости, сяйнуло співчуття
І жаль до послідовників, що муку,
Замість Блаженства Вічного знайшли
За бунт, що він підняв. Їх-бо мільйони,
Позбавлені Небес, не прокляли
Його, а вірні й віддані стоять,
Мов бурею обпалені Дуби
Чи Кедри, блискавицями обтяті.
Він знак подав, що буде промовлять,
І військо вишикувалось півколом
Круг нього та старшинської когорти,
Уважне і суворо-мовчазне.
Він тричі починав промову й тричі,
Сльозами захлинаючись, змовкав.
Нарешті мовив так серед зітхань:
«О міріади несмертельних Духів!
О Воїнство Небесне незрівнянне
Ні з ким, крім Всемогутнього! Не буде
Безславною війна ця, хоч падіння,
Яке спіткало нас, – сумне; безодня,
Яка розверзлася після Небес, —
Ненависна. Але хіба могли
Пророцтва чи далекосяжний розум
Нам те, що трапилося, предректи?
Коли ж упали ми – чи хто повірить,
Що ся громада незборимо-вічна
Згуртованих богів, без котрих Небо
Геть опустіло, знов не підійметься
І не візьме того, що нам належить?
Бо то не я (мені все Небо свідком!)
Довів до сього; не я – що небезпек
Не уникав і до порад нечуйним
Не був. То – Він, всевишній Вседержитель,
Безпечно возсідаючи на троні,
Кохався в узвичаєнім підхлібстві
І нас спровокував на праве діло
Й на се падіння, виявивши силу,
Приховувану досі, тепер знану.
Зате пізнали ми і нашу міць:
Війни – не боїмось, боїв – уникнем,
І те, що зброєю не добули,
Нам дасть згуртованість, підступність, розум;
Бо перемога, вирвана насильством,
Лише наполовину перемога.
В просторах Хаосу нові світи
