До величань безмовної Природи,
І найсвіжішу їжу спожили,
І радилися, як їм поділити
Свій труд у вибуялому Саду.
Вже Єва заклопотана: «Адаме,
Цей Сад нам одбивається од рук:
Росте і плодоносить невгамовно —
Несила просто впоратись удвох.
Збереш, розчистиш, вивільниш, підв’яжеш,
А через ніч – глянь, знову наросло
Й поплутане дичавіє. Коли ж то
Народиться і підросте нам поміч…
То що порадиш? Може, так: поділим
Роботу. Ти – гілляччя підпирай;
А я – там знову сплуталися з миртом
Троянди – побіжу їх визволяти.
З цим, певно, впораємось до полудня,
Як будем нарізно. Коли ми в парі,
То балачки, перезирання, жарти
Відволікають нас. Не зоглядишся —
Вже й вечір. Хоч і рано почали,
А на вечерю мов не заробили».
На те Адам їй лагідно: «Кохана,
Понад усі істоти наймиліша!
Ти гарно радиш і міркуєш добре,
Як найдоладніше вершити діло,
Покладене Творцем. Чом не пишатись
Як Мужеві завбачною Жоною!
Проте Творець не так уже й суворо
Велів жоні трудитися. Не так,
Аби вона роботі віддавалась
Одаль від мужа. Вдвох – якось веселіш
Із позирками й усмішками впору.
Бо усмішка тваринам недоступна.
В ній сяє розуму людського зблиск,
Пожива для любови. А любов —
Хіба не скарб у нашому житті?
Створив нас Бог для радощів розумних.
Стежини потайні, привітні сховки
Щедротної природи геть здичіють
Без нас, допоки не народим
Й не виростимо помічних дітей…
Коли ж у тебе з балачок пересит, —
Побудем нарізно. Адже й самотність —
Аби недовга! – корисна для душі;
По ній ще радісніше бути разом,
Бо тут мені згадалася тривожна
Й сувора Ангелова осторога,
Коли б зависливий і злобний Враг
(А він розпачливо шука підходи
До наших слабощів, аби напасти)
Не підстеріг тебе на самоті,
Беззахисну супроти зла. Удвох
Ми сильні у взаємодопомозі.
А Враг чаїться десь, щоб порізнити
Нас з Богом чи принизити любов
Подружню, котрій Враг найбільше заздрить.
Ти, Єво, створена з моєї плоті
Пульсуючої й твердого ребра.
Коли жоні загрожує безчестя
Чи напасті, її рятує муж,
То в парі відбиваються від лиха.
На те невинна Єва, незворушна,
Коханому з докором, спалахнувши,
Що недовіри тінь її торкнула
