Стає мені прокляттям! В небесах
Я мучився б іще лютіше. Ні!
Не хочу бути ані там, ні тут,
Допоки Всеверховність не здобуду,
Хоча мій гордий намір принесе
Ще більше мук, з’єднаю собі друзів.
За те впаде страшніша кара? – хай!
Лиш нищення вгамовує пекельний
Біль думки недоступної. Якщо
Мені Людину знищити чи звести
Удасться, се позводить нанівець
У переплетенні Добра і Зла
Мету сотвореного на Землі.
То хай же буде Зло моя розрада
І слава у пекельнім товаристві,
Коли за день я сам переінакшу,
Що ніби Всемогутній тут творив
Невтомливо аж шість ночей і днів,
А перед тим ще довго і марудно
Обмислював. А втім, мабуть, не довше,
Відколи я за ніч одну від рабства
Вкрав чи не половину всіх Небес,
До того ж, кращу. Те, що там лишилось —
Нетямне запопадливе лакейство,
Бо ліпше щось створити Він не може.
А нас – хіба створив? Він мстить мені:
Замість поповнить челядь, підтягає
Із праху земляного (нам назло)
Угору до належних нам Небес,
Людину. Їй дає небесні блага,
По праву наші. Захотів – створив.
Милуйтеся: такий чудовий світ,
Земля і Рай – кому? Над всім владика —
Людина. То яке безчестя нам,
Коли й крилаті Ангели слугують.
І навіть вогнеликі Серафими
Попихачами при земних воротах
Сторожать зліплену з болота живність!
І я від них іще ховатись мушу,
Стелитися по видолках туманом,
Завидувати кволим недоноскам,
Вишукувати, де дрімає Змій,
Аби в кільчасто-скрученому тілі
Ховатися, плекаючи свій намір.
Яке приниження! Я, що з богами
На Небесах у величі рівнявся,
Змішатись мушу із земною слиззю,
В тварину втілюватись мушу сам.
Живе. Порив не гасне, біль пече.
Вони на все готові. Хто найвище
Сягав і важився – упав найнижче.
То й що? Я підійматимуся знов
І знов угору! Все – або Ніщо.
Чи то кажіть: солодка помста ця —
Гірким похміллям є? Ну що ж, нехай!
Якщо направду Він, Усемогутній,
Чомусь мене пустив у Новий Світ
Людей щасливих, щоб я мстив і заздрив,
Змішував себе з драглистим глеєм, —
Тоді не я – Він сіє злість, в мені.
Щоб Зло зросло». Так думав Сатана,
З подяками несучи фіміам
Створителеві – хай вдихне ласкаво
Хвалебний дар. Устали й Перші Люди
І словом молитовним приєднались
